ДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИМОГ ДО ОСВІТИ - Інтерактивне освіту

У статті розглядаються важливі питання для сучасного загальної освіти Польщі. Досліджується педагогічна діяльність з позиції змін запиту в сучасному суспільстві. Представлений аналіз професійної діяльності вчителя, його розвитку на основі думок різних вчених. Відображено дискусія щодо набору компетенцій, умов їх формування у сучасного польського вчителя.

Ордон У., д-р педагогічних наук, професор, заст. директора інституту початкової освіти Академії імені Яна Длугоша

Сучасний учитель як ініціатор якісних перетворень в освіті і в суспільстві Польщі повинен володіти професіоналізмом, компетенціями, творчої та активної позицією і відповідальністю.

Учитель сучасної школи - це «майстер дії, надихаючий до дії і пошуку, відкритий для інших, аніматор виховання і освіти» [1]. Учитель стає більшою мірою організатором навчально-виховного процесу, діагностом, новатором, педагогом, а також дидактом [6].

Учитель, з точки зору В. вікон - це людина, яка вчить інших, передаючи їм знання, або вчить когось, як жити. У роботі вчителя вчений виділяє навчання, виховання і розвиток учнів, які перебувають під його опікою [12]. Учитель, маючи контакт із учнями, стає для них прикладом, а іноді і зразком поведінки [17]. Учитель, на думку вченого, постійно працює над власним особистісним і професійним розвитком, керується в житті ідеалами істини, добра і краси.

У науковій літературі професія вчителя належить до групи професій, де крім знань, навичок і компетенцій, істотне значення мають цінності, місія, вірність ідеї і справи, покликання, і навіть шарм. Повний макет особливостей складають: харизма, здатності і особливості особистості [10]. Саме останні відрізняють вчителів з інших професійних груп. Серед них ті якості, які цінують роботодавці, як, наприклад, готовність до постійного навчання, сприйняття своєї професії педагога в категоріях покликання і місії, любові до дітей. Поряд з цим, для польського вчителя цінується його націленість на безперервне вдосконалення і оновлення знань в області певної кваліфікації і професійної компетенції [2].

Професія вчителя є професією, що вимагає строго певних кваліфікації і професійних компетенцій [9], необхідних для ефективного і оптимального здійснення професійної діяльності. З іншої точки зору, компетенції включають в себе наукові знання з області дисципліни (предмета навчання), розвиток педагогічних навичок, необхідних для раціональних і теоретично обґрунтованих освітні дій, спілкування з учнями та іншими учасниками освітнього процесу [16]. Компетенції вчителя також забезпечують ефективну взаємодію з учнями в інтересах досягнення цілей освіти, враховують психологічні особливості та особистісні потреби учнів. Сучасному польському вчителю в значній мірі потрібні знання з областей психології і соціології, області педагогічної майстерності [16]. Вимоги, пов'язані із сучасною роботою учительства, ґрунтуються на високому рівні формальної та неформальної освіти, дотриманні правил етики і культури здоров'язбереження.

Компетенції в педагогічній літературі розглядаються як поєднання індивідуальних здібностей, навичок, системи знань, досвіду, поглядів на професійну діяльність і особистісних особливостей індивіда. Їх рівень багато в чому залежить від ефективності і результативності дій, пов'язаних з реалізацією освітніх стандартів [2]. Дещо по-іншому вчені визначають професійну компетентність: як особливе властивість, яке виражається в усвідомленій демонстрації стандартів, встановлених на соціальному рівні, здатності здійснювати адекватні дії і бути відповідальним за них [4]. Таким чином, компетенції та компетентність дають можливість вчителю не тільки здійснювати, оцінювати свої професійні дії, а й відповідати за їх результати.

Умовою формування і розвитку професійної компетентності вчителя повинна бути відповідна педагогічне середовище, що забезпечує відкритість, творчі та інноваційні відносини, вміння співпрацювати у вирішенні ситуацій, діалог, компроміс і консенсус [17]. Сформована професійна компетентність є основою для відповідальності вчителя, здатності його бути експертом, прояви майстерності в реалізації професійних завдань, незалежності, творчості, терпимості і критичності.

Професійна компетентність, як показує аналіз літератури, у сучасних вчителів може мати різний рівень з точки зору показників. Загальні компетенції є відправною точкою для розвитку ключових компетенцій професійного педагога: педагогічної, психологічної, методичної та інших. Їх детермінантності визначає здатності виконувати складні функції і завдання освіти, самостійність і творчість у виборі методів навчання, створювати власні концепції програм, оцінювати свої дії і результати і результати учнів. Ключові компетенції є основою ефективного навчання та професійного розвитку, співробітництва.

Надзвичайно значущим для дидактичної та виховної роботи з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку є художні компетенції: володіння музичними інструментами, основами мистецтва [7]. Ключові компетенції, що визначають успішність педагогічної діяльності, різноманітні і утворюють цілісну модель, зміст якої варто коротко охарактеризувати.

Компетентність як широке прояв компетенцій при певних умовах передбачає високу якість знання навчального предмета і добре знання суміжних дисциплін. Психолого-педагогічні компетенції включають в себе комплекс знань в галузі педагогіки і психології, а також певні навички та здібності, необхідні для реалізації педагогічних функцій і завдань. Важливим видом компетенцій, які характеризують сучасного вчителя, є педагогічна взаємодія.

Соціально-економічні перетворення і змінюється реальність формує очікування, пов'язані з проектно-прогностичної компетенцією педагогів, що означають здатність до планування, організації та реалізації комплексної діяльності, розвитку активних відносин з учнями та вихованцями, формуванню навичок співпраці з різними представниками навколишнього середовища вищого навчального закладу [8].

У свою чергу, прагматичні компетенції включають знання технології навчання, володіння комплексом методів і навички в області проектування і організації навчання учнів, визначення вихідних і кінцевих умов роботи з урахуванням можливостей і здібностей дітей, оцінки результатів виконання поставлених завдань. Висловлюються вони також в умінні правильно застосовувати різні елементи методичної майстерності: педагогічних принципів, форм, методів і засобів роботи [4].

Від сучасного вчителя потрібно компетенція по створенню освітнього простору, в якому головним принципом його існування є соціальна активність, а також взаємодія, а не конкуренція. Від вчителя чекають певного рівня ефективності у встановленні партнерських відносин з учнями, їх батьками, активізації різних учасників освітнього процесу, ініціативи та спільної діяльності з зовнішнім середовищем [2]. Ця співпраця включає в себе спільне виявлення і усунення проблем, прийняття рішень, пов'язаних з функціонуванням навчального закладу.

У зв'язку з цим важливу групу компетенцій вчителя становлять комунікативні компетенції, що включають навички виконання визнаних міжособистісних відносин, правильне сприйняття і передача інформації [2]. Комунікація - це процес, що включає взаємодію, обмін повідомленнями і інформацією з іншими людьми. Ця здатність необхідна для педагогічної роботи та вимагає постійного, ефективного встановлення і підтримання взаємодії з учнем. Одним з найважливіших показників комунікативної компетенції є правильність і логічність мови, діалогічність. Культура мови є важливим показником професіоналізму сучасного вчителя.

Модель сучасного вчителя-професіонала завершують творчі компетенції, що представляють собою комплекс умінь і дій в області володіння сучасними методами і техніками навчання, які активізують дітей на творчість в процесі їх діяльності, пошук нових способів дії. Цей вид компетенцій є особливо важливим в роботі педагогічного колективу, з огляду на постійно мінливі умови життя школи. Вони пов'язані з прийняттям школою відповідальності за зроблений вибір, розробку концепції змін відповідно до нього.

Сучасна школа в Польщі вимагає творчих, відповідальних педагогів, які вміють розробляти різні стратегії навчання і освіти. Творчість в роботі педагогічного колективу проявляється також у здатності розробляти авторські навчальні програми, створення власних концепцій освіти з урахуванням соціальних і освітніх потреб учнів і їх батьків, а також умов конкретної школи.

Педагог зі сформованої творчої компетенцією є не тільки реалізатором необхідних від нього способів діяльності, але і творцем власних ідей та ініціатив, новатором форм і методів шкільної роботи, а також популяризатором їх в педагогічному середовищі. Творчі компетенції означають можливість здійснення професійної рефлексії, діагностики, аналізу та дослідження власної педагогічної практики, а також побудови на цій основі власної системи професійного досвіду [2].

Створюючи сучасні моделі професійних компетенцій учителя, необхідно також враховувати комплекс особливо значущих інформаційно-медійних умінь і навичок, які обумовлюють ефективне використання новітніх інформаційних технологій. Вони забезпечують ефективний інтерактивний обмін педагогічним знанням і досвідом в дистанційному навчанні та міжнародних зв'язках. До складу інформаційно-медійної компетенції входять вміння використовувати в освітньому процесі сучасні джерела інформації, здійснювати широкий обмін наукових знань і досвіду на національному та міжнародному рівнях, встановлювати контакти з науковим середовищем і школами різних країн світу [15].

Професіоналізм педагога як поняття інтегрально пов'язане з якістю професійної діяльності, виконуваних людиною. Професія педагога - це рівень вищої кваліфікації [9]. Термін «професіоналізм» означає не тільки його змістовний аспект, а й дотримання високих стандартів: пізнавальних, функціональних і етичних. Професіоналізм набуває особливого значення в педагогічній професії: незалежність у своїй професійній діяльності; врахування потреб учнів, що сприяє формуванню у них критичного мислення; відображення ставлення до себе і до світу; взаємодія з учням у виявленні, поясненні і вирішенні проблем; вміння спілкуватися з суб'єктами освітнього процесу; прояв здатності діяти в нових ситуаціях, створюючи власні правила, що забезпечують його якісну діяльність.

Професійна робота відрізняється деякими особливостями, до яких відносяться: незалежність, відповідальність, раціоналізм, прагматизм, потреба, досягнення і ідентифікація з професією [3].

Розкриємо їх більш детально [13]:
- незалежність - бути фахівцем, самостійно здійснює комплексні педагогічні та управлінські завдання, подолання труднощів і конкуренції з іншими співробітниками; прагнення враховувати думку довкілля, зберігаючи почуття власної гідності;
- відповідальність - почуття відповідальності педагога за себе і учнів, які довірилися знань і вмінь професіонала. Відноситься до основним канонам моралі;
- прагматизм - виражається насамперед у здатності відокремити сферу професійної діяльності від інших сфер життя людини; не змішувати власні почуттів і переконань з професійною діяльністю, а керуватися виключно правилами прагматизму;
- раціоналізм розуміється як основний спосіб співвіднесення власних можливостей і вимог колективу, адміністрації, стандартів; здатність оцінювати ризики і відбирати найбільш оптимальні рішення. Похідною раціоналізму може розглядатися як норма поваги компетенції, тому професіонал повинен концентруватися на своїй області діяльності і не втручатися в справи, які не стосуються його області;
- ідентифікація з професією позначає, що для професіонала точкою відліку в розумінні різних соціальних явищ є його досвід, знання і поведінку колег по професії. Професійна ідентифікація спонукає до більшої лояльності по відношенню до норм педагогічного колективу;
- потреба досягнень - серйозний показник необхідності самореалізації вчителя через пошук можливостей для особистого росту і професійного розвитку. В організаційній культурі високі прагнення і бажання «робити кар'єру» не прийнято приховувати, а скоріше розглядати їх як мета дій, що робляться.

Професія вчителя в Польщі, як випливає з аналізу педагогічної літератури, є творчою, пов'язаної з виконанням соціальної місії. Це вимагає професійної орієнтації, що виражається певним рівнем формальної освіти і його вдосконалення в процесі різних форм перепідготовки та підвищення кваліфікації, наявністю системи різноманітних професійних компетенцій, мотивації.

На думку T. ПУЛЬША, діяльність вчителя в суспільстві одна з найблагородніших в області виконання соціальних ролей і місій [14]. Однак бути активним, творчим і ефективним педагогом нелегко за часів перманентних змін у всіх сферах сучасної дійсності.

Завершуючи дослідження питання про педагогічні компетенції польського вчителя в умовах, що змінюються вимог до нього, слід зазначити, що професійна робота вчителя не може бути механічною, рутинної, виконавської. Вона повинна здійснюватися відповідно до етикою, знаннями, талантом і хорошою науковою та педагогічною підготовкою вчителя. Високий ранг соціальної професії вчителя, множинність і різноманітність поставлених завдань і очікувань, пов'язаних з формуванням особистості, відображає усвідомлення суспільством пріоритету виховання і розвитку підростаючого покоління Польщі.

література
1. Arends RJ, Uczymy się nauczać, WSiP Warszawa 1994.
2. Atmańczuk K., Standardy kwalifikacji zawodowych, "Edukacja i Dialog" 2003 nr 148.
3. Badora S., Uczucia i profesjonalizm, Wyd, WSP, Czestochowa 1998.
4. M. Czerepaniak- Walczak, Aspekty źródła profesjonalnej refleksji nauczyciela, Kraków 1997, s.87 ..
5. Hörner Wolfgang, O profesjonalizacji nauczycieli - wstępne wyjaśnienia pojęciowe [w:] Nauczyciel i kształcenie nauczycieli. Zmiany i wyzwania, red. Hörner W., Szymański MS, Wyd. Żak, Warszawa 2005.
6. J. Karbowniczek, M. Kwaśniewska, B. Surma, Podstawy pedagogiki przedszkolnej z metodyką, Wyd. Akademii Ignatianum, WAM, Kraków 2013,
7. A. Królikowska, B. Topij- Stempińska, Wizerunek Nauczyciela we współczesnym społeczeństwie polskim, [w:] Edukacja Elementarna w Teorii i Praktyce, Wyd. Akademii Ignatianum, Kraków 2016, vol.31 / 1/2016, s.13-26.
8. Cz. Kucharska, Nauczyciel nowych czasów, [w:] Polski system edukacji po reformie 1999 roku. Stan. Perspektywy. Zagrożenia, red. Z. Andrzejak, l. Kasprzak, K. Pająk, Poznań- Warszawa 2005, s.214.
9. Kwiatkowska H., Nowa orientacja w kształceniu nauczycieli, PWN, Warszawa 1989.
10. Kwiatkowska H., Pedeutologia, Wydawnictwa Akademickie i Profesjonalne, Warszawa 2008.
11. Nikitorowicz J., Tolerancja i odpowiedzialność nauczyciela, "Kwartalnik Pedagogiczny", 2000, nr 1-2.
12. W. Okoń, Nowy Słownik Pedagogiczny, Wyd. Żak, Warszawa 1998 s.255.
13. Pedagogika ogólna i subdyscypliny, L. Turos (red.) Wyd. "Żak", s.484.
14. T. Pilch, Encyklopedia Pedagogiczna XXI wieku, Wyd. Żak, Warszawa 2004, s. 552-553.
15. Pielachowski J. Nauczyciel, a reforma edukacji - zmiana roli zawodowej i prawnej, "Edukacja Medialna" .2001, nr 3.
16. J. Szempruch, O funkcjonowaniu zawodowym nauczyciela w zmieniającej się szkole, [w:] Profil kompetentnego nauczyciela w europejskiej szkole, red. M. Blachnik- Gęsiarz, D. Kukla, Wyd. WSL, Częstochowa 2008, s.14.
17. J. Szempruch, Pedeutologia. Studium teoretyczno- pragmatyczne, Wyd. Impuls, Kraków 2013, s.83.