Як повернути технічно складний товар неналежної якості

Що таке технічно складний товар (ТСТ) викладено тут .
Які товари, будучи неналежної якості, включені до переліку ТСТ - см. тут .
Повернення грошей або заміна ТСТ здійснюється на особливих умовах.
До закінчення 15-денного терміну з дня передачі ТСТ, споживач має право пред'явити будь-яку вимогу за якістю такого товару при будь-якому недоліку. Головне, встигнути вкластися з пред'явленням вимоги в зазначений термін.
Після закінчення зазначеного терміну по ТСТ покладено спершу лише або ремонт, або відповідне зменшення купівельної ціни. А інші вимоги (заміни або повернення грошей) підлягають задоволенню в наступних випадках з ч.1 ст.18 ЗоЗПП:
- Виявлення істотного нeдocтaткa тoвapa
Повторне виникнення нестачі після його усунення, неусувне нестачі, недоцільність усунення недоліку за часом або грошових витрат.
Існує популярна думка, що споживач сам в змозі довести істотність. Але не всі визначення суттєвості може довести споживач.
Наприклад, довести неусувне нестачі, за логікою, в стані той, хто робив безуспішну спробу його усунення.
А доводячи невідповідність усунення по грошовим або тимчасових витратах, є думка, що нібито можна провести експертизу і довести нею, що вартість ремонту майже порівнянна з вартістю нового такого товару, або ж, що ремонт вимагає витрат безлічі людино-годин. Це все звичайно красиво, і навіть іноді прокатує в судах, але все-таки логічніше вважати, що робити висновки про недоцільність ремонту (рівно також, як і про непереборності нестачі) безпосередньо того, хто здійснює цей самий ремонт - тобто продавцю і в ході самого ремонту. Адже як інакше, не приступаючи до ремонту, можна зрозуміти, усунемо чи недолік, чи доцільно його усунення, чи є у продавця або СЦ-а в наявності необхідні, що завалялися вже не випускаються запчастини, або товар-донор, з якого можна скрутити все необхідне , або вільний час на усунення недоліку, або гроші на закупівлю запчастин тощо. З огляду на, що найчастіше, ремонт товару обходиться продавцю якщо не забезкоштовно, то за копійки (завдяки СЦ виробника), та й то, витрачені на доставку товару до СЦ і назад . Теж саме і для СЦ-а, яким поставляються запчастини якщо не забезкоштовно, то незрівнянно нижчою за їх ринкову, а іноді й гуртової вартості. Ну і право ремонтувати товар, тобто утримувати його в ремонті аж цілих 45 днів, згідно з письмовою угодою із споживачем, не дає підстав робити порівняння з витратами людино-годин. Ну і нарешті - якби законодавець мав на увазі те, що прийняття рішення про невідповідність витрат на ремонт за споживачем - то умова про суттєвості недоліку взагалі втратило б будь-який сенс. Чи знайдеться такий споживач, який захоче чесно визнати відповідність витрат на ремонт, не спокусившись на можливість отримати гроші (особливо під кінець гарантійного терміну, а то і терміну служби товару) або будь-який новий аналогічний товар, але набагато сучасніше, функціональніша, та ще й з виплатою різниці в цінах товарів?
А з іншого боку, якби законодавець мав на увазі, що рішення за кимось одним (або виробником, або продавцем, або споживачем) то так би і написав, що, мовляв, вирішує той то, без всяких умов про суттєвості недоліків (наприклад , "таке-то вимога може бути пред'явлено за згодою продавця (виробника)". А раз не визнав за необхідне внести ясність, то можна вважати, що істотність нестачі позиціонується в законі саме як об'єктивна - яка може бути встановлена ​​(наприклад, судом) незалежно від позиції будь-якого боку. Напр имер в разі, коли вимога (про ремонт - останньої надії споживача на що-небудь) пред'являється виробнику (або їм уповноваженої організації) після закінчення гарантійного терміну, після закінчення строку пред'явлення вимоги продаацу, але в межах терміну служби товару. І така вимога може бути задоволено лише при істотному недоліку. Зрозуміло, що виробник заявить, що недолік для нього не істотний (упреться і не визнає істотним навіть розмір витрат на ремонт в 99,9% від вартості товару), а споживач буде наполягаючи ть на зворотному (щоб не ремонтувати за свій рахунок). Ось тут-то тягар визначення суттєвості і ляже на плечі судді.
Що стосується такого визначення суттєвості, як повторне виникнення нестачі після його усунення, то це також необхідно споживачеві доводити папером з попереднього ремонту з інформацією з ч.3 ст.20 ЗоЗПП і результатом проведеної з продавцем перевірки якості. Виглядати це буде, грубо кажучи, так:
- Продавець, ось дивись, у виданій тобою папері з попереднього ремонту описаний недолік "не включається". Зараз виник той же самий недолік. Тому я вимагаю грошей або заміни.
- Споживач, я тобі не вірю, давай перевіримо ( проведемо перевірку якості ).
... Проводять ...
- Продавець, ти згоден з повторним виникненням дефіциту?
- Так, споживач, товар і справді знову не включається! Тільки залиш товар у мене, гроші я поверну тобі пізніше.
- Продавець, а тут вже я тобі не вірю. Давай-ка зафіксуємо твоє згоду (результат перевірки якості, в ході якої повторному виникненню нестачі підтвердилося) на папері, і лише після цього я залишу тобі товар.
- Окей, споживач, ти не дав мені можливості по-тихому відремонтувати твій товар і вписати інший недолік або заявити, що нічого не виявлено. Залиш товар у мене, і я проведу експертизу , Щоб упевнитися в виробничий брак.
- Ні продавець, ти можеш створити з виробничого браку невиробничий, або інакше смухлевать на експертизі, тому я сам доставлю туди товар і все самостійно проконтролюю.
- Окей споживач. Тепер ти не залишив мені лазівки. Відчуваю, я буду змушений повернути тобі гроші.
- Порушення встановлених цим Законом строків усунення нeдocтaткoв тoвapа.
Ці терміни для усунення недоліків прописані в ч.1 ст.20 ЗоЗПП. Або це (при письмово не обговорені строкові ремонту) мінімальний термін, об'єктивно необхідний для їх усунення з урахуванням звичайно застосовуваного способу, або це термін, обумовлений письмово, що не перевищує 45 днів. Вирішувати суперечку про те, який термін вважати мінімально необхідним - прерогатива суду. Нерідко, для визначення меж мінімально необхідного терміну, посилаються на 20-денний термін, згаданий у ч.6 ст.19 ЗоЗПП, для усунення істотних недоліків. Тобто, якщо вже суттєвий недолік можна усунути в 20-денний термін, то вже несуттєвий тим більше.
Як тільки термін усунення недоліку був порушений, слід негайно вручити продавцеві на підпис і печатку претензію до нової вимоги (або заслати поштою), предварітльной обов'язково зафіксувавши невидачу відремонтованого товару на вимогу споживача (щоб продавець не заявив, "мовляв, споживач щось підсунув на підпис, а товар не зажадав повернути, а товар його (згодом поспіхом відремонтований після, заднім числом) під столом лежав, а підпис на претензії не означає згоду з понаписували, та й взагалі закон не бязивает продавця знайомитися з текстом претензії сразуЕб та не поспішив із завершенням ремонту).
- Неможливість використання тoвapa в тeчeніe кожного гoдa гapaнтійнoгo cpoкa в сукупності більш ніж тридцять днeй внаслідок неодноразового усунення його різних нeдocтaткoв.
Тут законодавець сильно замутив, до сих пір не вщухають суперечки про тлумачення цього норми на юридичних форумах. Найпопулярніша версія - неможливість використання товару споживачем більше 30 днів перебування його (товару) в ремонті внаслідок усунення в товарі абсолютно різних, неповторяющихся раніше недоліків (як мінімум два ремонту і третій поточний недолік, за яким і ставиться вимога), і все це дія повинна відбуватися в одному і тому ж році гарантійного терміну і доводитися паперами з попередніх ремонтів з інформацією з ч.3 ст.20 ЗоЗПП.

Також часто зустрічаються версії, про те, що досить одного лише року гарантійного терміну з усіх, або достатності перевищення терміну під час перебування товару в ремонті (тобто чергового поточного нестачі не потрібно). Судова практика з цього питання різна.

Обговорення
Інша вимозі, за винятком ремонту або зменшення ціни, по ТСТ за межами 15-денного терміну з дня їх передачі, завжди повинно бути обгрунтовано. Якщо споживач забув (послатися в претензії) обґрунтувати істотність, або порушення термінів, або неможливість використання, то в кращому випадку продавець не стане задовольняти вимогу споживача (і у споживача з'явиться шанс обґрунтувати свою вимогу незаперечними аргументами), а в гіршому, і найпоширенішому випадку , просто візьме товар та відремонтує (йому це найвигідніше). І потім вже, обґрунтовувати вимогу і робити наголос на порушення права вибору вимоги - буде пізно. Максимум, та й то теоретично (тому що не розумно, смішно, а часом і технічно неможливо) можна вимагати приведення товару в вихідний (неналежної якості) вид (стан), внаслідок виконання продавцем вимоги, яке споживач не просив, і, виправляючи помилки, пред'являти вимога заново, на цей раз обґрунтовуючи.