Облік готової продукції та її реалізація

Готова продукція, її реалізація та завдання обліку

Готова продукція - кінцевий продукт виробничого процесу підприємства. Це вироби і продукти, цілком закінчені обробкою на даному підприємстві, відповідають вимогам стандартів і технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад готової продукції. Підприємства виготовляють продукцію в строгій відповідності з розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості, постійно приділяючи велику увагу питанням збільшення обсягу продукції, що випускається, розширення її асортименту і покращення якості.

У справжніх умовах основне значення надається реалізації за договорами-поставками - найважливішому економічному показнику роботи, що визначає ефективність, доцільність господарської діяльності підприємства. В обсяг реалізації включається відвантажена і відпущена продукція незалежно від того, зарахований чи ні платіж на розрахунковий рахунок підприємства або отримані векселі.

Таким чином, процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконувати зобов'язання перед державним бюджетом, банком по позиках, робітниками і службовцями, постачальниками і відшкодовувати виробничі витрати. Невиконання плану реалізації викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, штрафи за невиконання договірних зобов'язань перед покупцями, затримує платежі, погіршує фінансовий стан підприємства.

Поряд з обсягом реалізації підприємство планує суму (обсяг) прибутку. Це можливо тому, що при встановленні продажних (договірних) цін на продукцію до складу її включається визначена сума або відсоток прибутку (доходу). Якщо кількість продукції, що підлягає до реалізації за планом, помножити на договірну ціну, то одержимо її продажну вартість за планом, а виходячи з відсотка прибутку розраховують планову суму прибутку.

Фактична сума прибутку визначається в бухгалтерії щомісяця як різниця між продажною вартістю реалізованої продукції і її повною фактичною собівартістю (виробнича собівартість і витрати на збут продукції) за мінусом суми ПДВ.

Тому в системі організації бухгалтерського обліку на підприємствах особливе місце займає облік готової продукції, її відвантаження та реалізації, в завдання якого входять:

- систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах; обсягом виконаних робіт і послуг;

- своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація розрахунків з покупцями;

- контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції;

- своєчасний і точний розрахунок сум, отриманих за реалізовану продукцію, фактичних витрат на її виробництво і збут, розрахунок сум прибутку.

Успішне виконання цих завдань залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту і складського господарства, своєчасності документального оформлення господарських операцій.

Оцінка готової продукції, її номенклатура

Готова продукція входить до складу оборотних коштів підприємства і тому згідно з Положенням про бухгалтерський облік і звітності повинна відображатися в балансі за фактичною виробничою собівартістю.

Фактичну собівартість готової продукції можна розрахувати тільки після закінчення звітного періоду (місяця). Рух ж продукції відбувається щоденно (випуск, відпустку, відвантаження, реалізація), тому для поточного обліку необхідна умовна оцінка продукції. Поточний, щоденний облік руху готової продукції ведеться або за плановою виробничою собівартістю, або за договірними цінами підприємства, або в роздрібних цінах.

Планова ціна одиниці продукції розробляється підприємством і обов'язково показується в плані, який складається на рік з розбивкою по кварталах. В кінці місяця планова собівартість повинна бути доведена до фактичної шляхом розрахунку сум і відсотків відхилень за групами готової продукції. Суми і відсотки відхиленні розраховуються виходячи із залишку продукції на початок місяця і її надходження за місяць. Відхилення показують економію чи перевитрата, допущені підприємством, і тому характеризують результати його роботи в процесі виробництва. Відхилення обліковуються на тих самих рахунках, що й готова продукція, і записуються сторно - економія або звичайною записом - перевитрата. Відсоток відхилень і планова собівартість відвантаженої продукції дозволяють розрахувати її фактичну собівартість і залишок на Складах на кінець місяця.

При використанні в обліку інших оцінок готової продукції (договірної, оптової або роздрібної цін) суми і відсотки відхилень розраховуються в такому ж порядку.

Велике значення для правильної організації обліку руху готової продукції має розробка її номенклатури - переліку найменувань видів виробів, вироблюваних даним підприємством. За основу його складання береться класифікація готових виробів за певними ознаками, що дозволяє відрізняти один виріб від іншого (модель, клас точності, фасон, артикул, марка, сорт). Номенклатурний номер може мати різну кількість цифр.

Номенклатурою користуються такі служби підприємства:

- диспетчерська - для контролю за виконанням графіка випуску виробів;

- цехи - для контролю за асортиментом випуску і для виписки накладних при здачі готових виробів на склад;

- відділ збуту - для контролю за можливістю виконання договірних поставок;

- бухгалтерія - для аналітичного обліку та складання зведень і звітів.

Документація по руху готової продукції, її відвантаження та реалізації

Підприємство розробляє річний план випуску готової продукції та календарні квартальні, місячні, денні і погодинні графіки випуску готових виробів. Диспетчерські служби цехів ведуть оперативний облік виконання графіків, що необхідно для визначення ритмічності роботи цехів, зривів в роботі і їх причин. Графіки взаємопов'язані з термінами відвантаження готової продукції і дозволяють контролювати виконання договірних зобов'язань перед покупцями. Випущена готова продукція переходить зі сфери виробництва в сферу обігу. Цей процес фіксується в первинних документах - приймально-здавальних накладних, актах, відомостях, планах-картах і ін.

Відпуск готової продукції та її відвантаження оформляються наказом-накладної, в який включено два документи: наказ складу і накладна на відпустку. Наказ складу виписує відповідна служба на підставі умов договору з покупцями із зазначенням найменування покупця, його коду, кількості і асортименту продукції (графа / занаряжено), терміну відвантаження.

Матеріально відповідальна особа (комірник) комплектує продукцію по кожному наказу і передає експедитору для відправки, записуючи кількість у графі «відпущено».

Документ підписується начальником служби, комірником і експедитором. Наказ-накладна оформляється в двох примірниках: перший передається експедитору для зазначення кількості відправлених місць, маси вантажу згідно товарно-транспортної накладної та суми сплаченого залізничного тарифу за перевезення продукції до станції покупця; другий примірник залишається у комірника як підстава для відпустки. По ньому в картках складського обліку в графі «витрата» проставляється кількість відпущеної продукції, і документ передається бухгалтеру. Експедитор здає продукцію транспортної організації, отримує квитанцію про приймання вантажу. На наступний день після відвантаження продукції експедитор зобов'язаний наказ-накладну і квитанцію транспортної організації передати в бухгалтерію підприємства для виписки платіжної вимоги на ім'я покупця (с. 39).

Платіжна вимога - наказ банку постачальника списати з розрахункового рахунку платника вартість відвантаженої продукції згідно з рахунком-фактурою. Тому платіжна вимога містить довідкові дані про місця знаходження постачальника і покупця, їх розрахункових рахунках, відділеннях банків, які їх обслуговують, номерах договору, квитанції (накладної), вигляді відправки, суму платежу. Можливі два варіанти платіжного вимоги: асортимент, кількість, продажну ціну і вартість відвантаженої продукції дозволяється записувати безпосередньо в платіжній вимозі або в платіжній вимозі відбивається тільки загальна сума до оплати, а в рахунку-фактурі - асортимент, кількість, продажна ціна і вартість відвантаженої продукції ( в цьому випадку рахунок-фактура повинен бути обов'язковим додатком до платіжною вимогою). В окремому рядку рахунку-фактури або платіжної вимоги зазначаються вартість тари і упаковки та залізничний тариф, оплачувані покупцем. Іноді сума оплачуваної постачальником залізничного тарифу може включатися в суму платежу. Окремим рядком записується сума ПДВ від суми платежу. При укладанні договору між постачальником і покупцем дається застереження про франко-місці, до якого всі витрати по відвантаженню продукції несе постачальник.

Розрізняють такі їх види:

- франко-склад постачальника, коли всі витрати, пов'язані з відвантаженням, підприємство-постачальник включає в платіжне вимога (вартість вантажно-розвантажувальних робіт на складі, на станції залізниці, вартість перевезення і залізничний тариф);

- франко-станція відправлення - постачальник включає в платіжне вимога залізничний тариф і вартість навантаження продукції у вагони;

- франко-вагон станція призначення - постачальник включає в платіжне вимога тільки суму залізничного тарифу;

- франко-станція призначення - всі витрати по відвантаженню, включаючи залізничний тариф, оплачує постачальник;

- франко-склад покупця - крім зазначених витрат постачальник оплачує розвантажувально-навантажувальні роботи на станції покупця, на його складі і вартість перевезення до його складу і ін.

Найпоширенішим видом оплати в нашій країні є франко-вагон станція відправлення. Платіжні документи на відвантажену продукцію повинні бути здані в банк на востребование платежу від покупця протягом трьох днів з моменту відвантаження. У цьому випадку вони будуть прийняті в забезпечення позик під розрахункові документи в дорозі, т. Е. Постачальник, не чекаючи платежу від покупця, може почати новий цикл господарської діяльності (здобувати матеріальні цінності, розраховуватися з робітниками і службовцями, займатися ремонтом обладнання, створювати продукцію і т. д.) за рахунок позик банку (позики під розрахункові документи в дорозі). Термін позики дорівнює подвійному часу документообігу від банку постачальника до банку покупця плюс час на обробку документів і акцепт. Сума позики дорівнює сумі пред'явлених до оплати платіжних документів мінусів не кредитуються елементи (ПДВ і прибуток), які перераховуються до бюджету і витрачаються (прибуток) у міру надходження платежу за продукцію на розрахунковий рахунок підприємства. У міру настання терміну погашення позик під розрахункові документи в дорозі банк списує їх суми з розрахункового рахунку підприємства. Платіжні вимоги представляються в банк при реєстрі.

Синтетичний облік випуску готової продукції та її облік на складах

Облік випуску готової продукції знаходиться під постійним контролем бухгалтерії підприємства, так як його ритмічність забезпечує виконання договірних зобов'язань з відвантаження продукції покупцям, своєчасність реалізації і всіх розрахунків і виплат. Щодня документи на випуск готової продукції надходять до бухгалтерії, яка веде кількісний натуральний облік випуску за видами виробів. Після закінчення місяця загальна кількість випущеної продукції оцінюється за плановими, продажними цінами і за фактичною собівартістю (за даними аналітичного обліку виробництва). За показниками випуску готової продукції визначається результат роботи підприємства в процесі виробництва - економія або перевитрата як різниця між фактичною і плановою собівартістю випущеної продукції. Тут же випуск розцінюється і за відпускними (продажними, договірним) цінами, що дає можливість визначити передбачувану виручку і прибуток після реалізації випущеної продукції.

Сума фактичної собівартості випущеної продукції вказується в журналі-ордері № 10/1, в дебеті рахунку 40 «Готова продукція» і кредиті рахунку 20 «Основне виробництво». Рахунок 40 «Готова продукція» - активний, інвентарний. Сальдо рахунку показує фактичну собівартість залишку готової продукції на складах підприємства; оборот по дебету - фактичну собівартість випущеної продукції основного виробництва та інших виробів, повернутої покупцями продукції та напівфабрикатів власного виробництва, відвантажених на бік; оборот по кредиту - фактичну собівартість відвантаженої в звітному місяці продукції.

У I розділі відомості № 16 «Рух готових виробів в ціннісному вираженні» отримуємо дані повної характеристики рахунку 40 «Готова продукція» в двох оцінках - фактичної і облікової. Це необхідно для визначення питомої ваги фактичних витрат у загальному обсязі готової продукції, якою володіє підприємство в звітному місяці (залишок на початок місяця плюс надійшло з виробництва) до облікової (планової) їх вартості. Якщо цей відсоток дорівнює 100, значить, фактичні витрати відповідали плановим; якщо відсоток нижче 100, підприємство досягло зниження собівартості продукції, і в результаті реалізації даної продукції воно отримає надпланову прибуток; якщо відсоток вище 100, підприємство допустило перевитрату за статтями калькуляції і перевищила планову норму витрат.

Це ж процентне відношення фактичної собівартості всієї продукції до її облікової (планової) собівартості використовується бухгалтерією і для розрахунку фактичної собівартості продукції, відвантаженої в звітному місяці, повернутої покупцями, і залишку її на кінець місяця. Залишок на кінець місяця по, фактичної собівартості необхідний для подальшої звірки з Головною книгою, а з книгами обліку залишків складів звіряється залишок за обліковими цінами.

Облік готових виробів на складі організовується за оперативно-бухгалтерським методом, т. Е. На кожен номенклатурний номер виробів відкривається картка складського обліку матеріалів (ф. № М17). У міру надходження і відпуску готових виробів комірник на основі документів записує в картках кількість цінностей (прихід, витрата) і розраховує залишок після кожної, записи.

Бухгалтер зобов'язаний щодня приймати на складі документи за минулу добу (приймально-здавальні накладні, накази накладні, товарно-транспортні накладні).

Правильність ведення складського обліку підтверджується підписом бухгалтера в картці складського обліку.

На підставі карток складського обліку матеріально відповідальна особа щомісячно заповнює відомість обліку залишків готових виробів у розрізі номенклатури готових виробів, одиниць виміру, кількості і передає її в бухгалтерію. Тут виробляються таксування залишків за обліковими цінами і звірка з даними бухгалтерського обліку (розділ I відомості № 16).

Аналітичний облік відвантаження і реалізації готової продукції

Під відвантаженої або відпущеної продукцією, виконаними роботами та наданими послугами розуміють продукцію і послуги, платіжні вимоги на які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Продукція, відвантажена в кінці місяця, на яку не здані в банк платіжні вимоги, відбивається в балансі разом з готовок продукцією на складі в складі оборотних коштів підприємства.

Облік відвантаженої, відпущеної, але неоплаченої продукції ведеться на рахунку 45 «Товари відвантажені».

Це активний рахунок, його сальдо показує фактичну собівартість продукції, матеріалів і тари відвантажених, але не оплачених на початок місяця покупцями, а також транспортні витрати, включені н платіжні документи, для оплати покупцями. Оборот по дебету включає два поняття - фактичну собівартість відвантажених у звітному місяці цінностей і транспортні витрати, які мають надійти покупцями, оборот по кредиту - фактичну собівартість реалізованої продукції, цінностей і суму транспортних витрат, сплачених покупцями.

Облік руху відвантаженої продукції ведеться в Відомості відвантаження, відпуску и реализации продукции та матеріальніх цінностей (II розділ), В якій поєднується аналітичний и синтетичний облік відвантаження (відпустки), реализации продукции, матеріальніх цінностей и услуг та розрахунків з покупцем. Аналітичний облік відвантаження и реализации організовується як за окремий видами продукції в натуральному віраженні, так и в розрізі платіжніх документів у двох оцінках - за фактичність собівартістю и продажна ціною. Причому враховується і загальна кількість продукції, що залишилася на початок і кінець місяця неоплаченої, відвантаженої в звітному місяці, повернутої покупцями і реалізованою. Підставою для заповнення II розділу відомості є відомість за минулий місяць (залишок неоплаченої продукції на початок місяця), платіжні вимоги та накази-накладні на відвантажену продукцію звітного місяця, а також виписки банку з розрахункового рахунку підприємства. Сума сплаченого чеками залізничного тарифу за рахунок покупця вказується у відомості окремо, так як вона в обсяг реалізації не включається.

Наступні дані: кількість виробів, відпущених зі складу і відвантажених за місяць як за асортиментом, так і у вартісному вираженні; суму транспортних витрат; суми, належні за рахунками-платіжними вимогами; стан розрахунків з покупцями; відомості про які надійшли в звітному місяці суми за продукцію і в відшкодування транспортних витрат і т. д. Показники відомості мають велике оперативне значення, так як на кожен день необхідно мати відомості про обсяг відвантаженої і реалізованої продукції та з метою контролю за виконанням плану та договірних зобов'язань .

Розділ III відомості заповнюється після закінчення місяця загальними сумами за пред'явленими рахунками і складається з трьох частин: А - оплата і списання; Б - списано у зв'язку з поверненням продукції; В - не оплачено, що не списано. Цей розділ служить для контролю повноти відображення в журналі-ордері № 11 оборотів за кредитом рахунків 45 і 46 та правильності розрахунку залишків за рахунком 45 на наступний місяць.

Облік і розподіл позавиробничих (комерційних) витрат

Витрати, пов'язані зі збутом продукції, називаються комерційними (позавиробничі). До їх складу входять: витрати на тару і, упаковку, вироблені згідно прейскурантами або умовами договору за рахунок підприємства постачальника (пакувальний папір, деревина, шпагат); транспортні витрати по збуту продукції, що виробляються за, рахунок постачальника, коли оптові ціни встановлені франко-станція відправлення (навантаження, доставка, розвантаження); інші витрати по збуту (комісійні збори, витрати з аналізу продукції), передбачені фінансовим планом підприємства.

Витрати на тару включаються у позавиробничі витрати в тих випадках, коли затарювання та упаковка готової продукції виробляються після її здачі на склад. Якщо затарювання проводиться в цехах до здачі готової продукції на склад, вартість тари включається до виробничої собівартості продукції. ,.

Ці витрати враховуються на рахунку 43 «Комерційні витрати». Цей рахунок активний; сальдо дорівнює сумі зроблених витрат, що припадають на відвантажену, але не оплачену на початок місяця продукцію; оборот по дебету - витрати звітного місяця, пов'язані з відвантаженням продукції; оборот по кредиту - суми, списані у звітному місяці на реалізовану продукцію. Позавиробничі витрати не мають в балансі окремої статті, і тому при його заповненні залишок по рахунку 43 на кінець місяця приєднується до залишку по рахунку, 45. Аналітичний облік за рахунком 43 організується в відомості № 15 але численних статтях видатків оборотами по дебету; і кредиту як за звітний місяць, так і з початку року, Що і забезпечує умови для аналізу позавиробничих витрат і складання звітності. Суми обороту за дебетом рахунка 43 відображаються в журналах-ордерах № 1, 2, 7, 10/1, а обороту за кредитом - в журналі-ордері № 11.

Позавиробничі витрати щомісяця в частці, що відноситься до реалізованої продукції, списуються на рахунок 46 «Реалізація», З цією метою позавиробничі витрати, попередньо розподіляються пропорційно планової собівартості відвантаженої продукції.

При складанні звітних калькуляцій визначається повна собівартість випущеної продукції, тому позавиробничі витрати розподіляються безпосередньо за окремими видами продукції шляхом прямого обліку. Якщо зазначені витрати на одиницю продукції не можна визначити прямим шляхом, їх розподіляють пропорційно вазі, обсягу або планової виробничої собівартості.

Якщо не вся випущена продукція відвантажується в звітному місяці, для визначення повної собівартості випуску продукції складають розрахунок сум позавиробничих витрат, що відносяться на собівартість випущеної продукції. Цей розрахунок виконується на основі обсягу товарного випуску продукції і фактичного рівня вказаних витрат за звітний місяць.

Синтетичний облік реалізації продукції

Сукупність господарських операцій, пов'язаних зі збутом і продажем продукції, називається процесом реалізації. Його планування починається з забезпечення підприємства замовленнями, на їх основі складається план по номенклатурі, покладений в основу організації виробничого процесу. Замовлення узгоджуються як із замовниками продукції, так і з постачальниками матеріалів. Укладаються договори з покупцями, в яких вказані асортимент, термін відвантаження, кількість і якість продукції, ціна, форма розрахунків.

Моментом реалізації вважається або дата зарахування на розрахунковий рахунок платежу від покупця, або дата відвантаження, здачі продукції, робіт, послуг і пред'явлення в банк платіжних документів.

В обох випадках реалізована продукція, роботи, послуги враховуються на рахунку 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)». Особливістю його є відображення по дебету і кредиту рахунку однакової кількості (обсягу) реалізованої продукції в різних оцінках: по дебету - в сумі фактичних витрат і податку на додану вартість, а по кредиту - в сумі виручки зарахованого платежу або суми, пред'явленої до оплати, разом з податком на додану вартість, Ця особливість і дозволяє використовувати рахунок 46 для розрахунку фінансового результату господарської діяльності підприємства, як різницю між оборотами. Перевищення обороту за дебетом означає - збиток як результат роботи, а перевищення обороту по кредиту - прибуток. Рахунок 46 сальдо не має, так як щомісячно закривається в кореспонденції з рахунком 80 «Прибули і збитки».

Якщо моментом реалізації вважається факт здачі (відвантаження) продукції, робіт, послуг, першим вступає в роботу рахунок 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

На окремих рахунках визначаються і враховуються результати від реалізації основних засобів (рахунок 47 «Реалізація та інші вибуття основних засобів») та інших активів (рахунок 48 «Реалізація інших активів»).

Облік відвантаження і реалізації організовується в розрізі субрахунків і синтетичних показників в журналі-ордері № 11, призначеному для відображення оборотів за кредитом рахунків 40, 43, 45, 46, 47, 48, 62 і аналітичних даних до рахунків 45 і 46. Журнал-ордер № 11 заповнюється на підставі аналітичних даних відомостей № 15 і 16. Важливо знати, що аналітичні дані до рахунків 45 і 46 наводяться в журналі-ордері № 11 по фактичної собівартості, за обліковими цінами, в сумах за пред'явленими рахунками або замінюють їх документами та в оборотах не тільки за звітний місяць, а й з початку року, з відображенням сум податку.

Обороти з початку року в обсязі відвантаженої продукції використовуються для розрахунку процентного відношення фактичної собівартості до суми за пред'явленими рахунками. Воно завжди менше 100%, так як показує частку фактичних витрат підприємства в сумах виручки, т. Е. Продажної вартості готової продукції. Частина, що залишилася відображає частку прибутку.

За верстатобудівний процентне відношення - 82,0.

Значить, близько 18% виручки становить прибуток підприємства.

Зазначений відсоток має велике значення не тільки для аналізу виконання плану прибутку, але і для розрахунку фактичної собівартості залишку не оплаченої на кінець місяця відвантаженої і відпущеної продукції, виконаних робіт і послуг. Для цього суми продажної вартості за всіма не оплаченими на кінець місяця рахунками множаться на процентне відношення. Аналітичні показники до рахунку 45 журналу-ордера № 11 використовуються для розрахунку реалізації, т. Е. Аналітичних показників до рахунку 46 в частині фактичної собівартості і виручених сум (платежу, що надійшов).

Сума прибутку визначається виходячи з реалізованої продукції за продажними цінами (суми виручені) мінус фактична собівартість реалізованої продукції мінус сума ПДВ мінус сума позавиробничих витрат. Дт рах. 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)»

Кілька слів про необхідність створення резерву по сумнівних боргах (фонді ризику). Зі зміною моменту реалізації підприємство змушене вдаватися до самофінансування обсягу реалізації, не оплаченого покупцями і замовниками, для виконання зобов'язань і платежів, пов'язаних з реалізацією (податки в бюджет і ін.). У міжнародній практиці в цих випадках прийнято порядок створення резерву, як джерела для поповнення оборотних коштів за рахунок балансового прибутку. Його розмір визначається щорічно або в процентному відношенні до суми дебіторської заборгованості (при більш стабільних її суми) або в сумі фактично склалася дебіторської заборгованості по кожному сумнівному боргу. Така можливість забезпечується проведенням інвентаризації розрахунків, перед складанням річного звіту. Списання коштів здійснюється у міру закінчення терміну позовної давності або рішенням арбітражу і судових органів про визнання покупця неплатоспроможним (або в позові відмовлено).

| | на гору