Етапи формування та розвитку концепції сталого розвитку

Аналіз категорії «стійкість» в рамках соціально-економічних досліджень взаємопов'язаний з поняттям «сталий розвиток». Вивчення характеру і динаміки економічного розвитку регіонів і їх виробничих систем з позиції стійкості є предметом численних наукових досліджень. Сталий розвиток передбачає збалансований розвиток трьох складових: економічної, соціальної, екологічної. Інтерес до проблеми стійкості регіональних соціально-економічних систем обумовлений глобалізацією світових соціально-економічних процесів, створенням загальносвітового інформаційного простору, посиленням глобального техногенного тиску на навколишнє середовище та вичерпанням запасів природних ресурсів планети.

Термін «сталий розвиток» був введений в 1983 р. Всесвітньої комісією з навколишнього середовища і розвитку, створеної у відповідь на зростаючу стурбованість швидким погіршенням стану навколишнього середовища та наслідків погіршення економічного і соціального розвитку. Сталий розвиток було визначено як «задоволення потреб нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби» [2]. Незважаючи на те, що своє базове визначення термін «сталий розвиток» прийняв в 1983р., Історія розвитку даної концепції, на думку Ю. А. Бубнова починається з 1962р. В цьому році Рейчел Карсон опублікувала книгу «Мовчазна весна», що об'єднала дослідження по токсикології, екології та епідеміології, і в якій був зроблений висновок про катастрофічне масштабі застосування сільськогосподарських пестицидів [1]. На малюнку 1 уявімо основні віхи в історії концепції сталого розвитку.

До 1983 року

Початок 1960-х рр. вважається тим часом, коли все більше людей почали усвідомлювати тісний взаємозв'язок соціально-економічного розвитку та стану навколишнього середовища. Саме в книзі Рейчел Карсон вперше обґрунтовано, що навколишнє середовище має межі з накопичення забруднень. Уже в 1963р. була ініційована Міжнародна біологічна програма, яка представила аналіз механізмів, за допомогою яких відбувається руйнування навколишнього середовища. Десятирічне дослідження дозволило сформувати базу даних, яка послужила основою розробки науково-обгрунтованої охорони навколишнього середовища.

Рис.1. Історія розвитку Концепції сталого розвитку (складено з використанням матеріалу EcoRussia.info)

В цілому 1960-і роки можна охарактеризувати як час появи окремих, досить вагомих наукових досліджень з питань сталого розвитку, активного проведення конференцій, присвячених моделюванню і аналізу взаємодії між промисловим виробництвом, демографічною ситуацією і станом навколишнього середовища. Головним підсумком цього десятиліття у світовому масштабі став Закон США «Про Національну екологічну політику», створений першим національним агентством по захисту навколишнього середовища (1969 рік).

У 1970-ті роки почалося формування різних організацій, рухів і програм, так або інакше пов'язаних з захистом природних ресурсів. У 1970-му році заснована Рада із захисту природних ресурсів з метою досягнення повноти екологічної політики США. В цьому ж році проведено Перший день Землі в формі національного семінару щодо захисту навколишнього середовища.

Найважливішою подією цього періоду стало заснування в Англії Міжнародного інституту по навколишньому середовищу і розвитку (1971), метою якого став пошук шляхів економічного розвитку без руйнування навколишнього середовища. Крім того, в 1972 р в Стокгольмі під егідою ООН проведена Конференція по навколишньому середовищі. Цей же рік ознаменований появою ще кількох організацій в різних кінцях світу, метою яких стала розробка заходів щодо захисту навколишнього середовища (зокрема, Міжнародний екологічний контактний центр).

У 1974р. були опубліковані значущі дослідження, присвячені аналізу впливу використання газів на озоновий шар (Роуленд Моліна), взаємозумовленості низького рівня розвитку країн і екологічних проблем (Фонд Барілоче «Межі бідності»).

1980-і роки можна назвати періодом глибокого осмислення необхідності стратегічного планування сталого розвитку. У 1980-му році опублікована доповідь «Global 2000», в якому біорізноманіття вперше було визнано критичною характеристикою, властивою функціонуванню планетарної екосистеми. Двома роками пізніше, опублікована Всесвітня Хартія природи ООН, що закликає до розуміння залежності людства від природних ресурсів та необхідності контролю їх видобутку.

Після 1983 року

1983 рік ознаменувався установою Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку, яку очолив Гро Харлем Брундтланд. Протягом трьох років комісія працювала над вивченням взаємовпливу економічних, соціально-культурних і екологічних аспектів. Результатом роботи стала доповідь «Наше спільне майбутнє», в якому вперше дано напрями до вирішення глобальних проблем на основі врахування всіх зазначених аспектів. Саме ця доповідь популяризував термін «сталий розвиток» (sustainable development).

У 1990-му році в Канаді був заснований Міжнародний інститут сталого розвитку. В цілому, в 1990-х рр. було проведено безліч заходів, що стосуються окремих аспектів сталого розвитку, зокрема, Саміт ООН з проблеми дітей (1990р.), Всесвітній саміт із соціального розвитку (1995р.), четверта Всесвітня конференція з питання Жінок (1995р.) та ін. У цей же період формально прийнятий як добровільний міжнародний стандарт корпоративного екологічного менеджменту ISO 14001 (ISO 14001).

На межі переходу до нового століття пройшло наймасштабніше зібрання світових лідерів «Цілі розвитку тисячоліття ООН» (2000 р), в ході якого була узгоджені і затверджені обмежені в часі (2015р.) І кількісно вимірювані цілі для боротьби з бідністю, голодом, хворобами , безграмотністю, деградацією навколишнього середовища та дискримінацією жінок. Через 2 роки в Йоганнесбурзі проведено Всесвітній саміт зі сталого розвитку, за результатами якого «співпраця» було висунуто як метод досягнення стійкості. В цьому ж році Глобальна ініціатива звітності випускає керівництво по створенню звітів про економічні, соціальні і екологічні аспекти ділової активності.

Практично в кожному році періоду 2000-2009рр. виникали події, які ще більше активізували світове співтовариство на шляху пошуку методів збереження навколишнього середовища при прогресивному розвитку економіки і суспільства: 2004р. - епідемія СНІД в країнах центральної Америки, 2007р. - надходження безлічі відомостей про стрес екосистеми; 2008р. - Всесвітній продуктовий, паливний і фінансова криза; вперше в історії зафіксовано, що більше 50% всієї світової популяції живе в містах; 2009р. - пожежа в Австралії і ін. Підсумком цього десятиліття стає Копенгагенська кліматичну угоду 2009 року, одним з пунктів якого стала угода про стримування країнами зростання глобальної температури за допомогою значного скорочення викидів, збільшення фінансування для початку дій по зниженню викидів в країнах, що розвиваються.

Звісно ж, що причиною різноманіття нині існуючих визначень поняття «сталий розвиток» є, перш за все, відсутність єдиного підходу у визначенні систем для розглянутих природно-економічних об'єктів, що породжується «галузевим» різноманіттям сучасного наукового знання.

література:

1. Бубнов Ю. А. Історія концепції сталого розвитку. Інтернет-проект EcoRussia.info. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ecorussia.info/ru/about/part-1-intro

2. Наше спільне майбутнє: Доповідь Міжнародної Комісії з навколишнього середовища і розвитку: Пер. з англ. / Под ред. С. А. Евтеева, Р. А. перельоту. М .: Прогрес, 1989. - 372 с.