Класифікація витрат на виробництво «Опис Справи

Процес виробництва являє собою сукупність господарських операцій, пов'язаних зі створенням готової продукції, виконанням робіт, наданням послуг. У процесі створення продукції визначається її фактична собівартість, що включає суму витрат на виготовлення продукції.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - виражені в грошовій формі поточні витрати організації на її виробництво і збут.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) - обчислення величини витрат, що припадають на одиницю продукції, а відомість, в якій розраховуються витрати на одиницю продукції, називається калькуляцією.

Облік виробничих витрат і обчислення собівартості - найважливіший ділянку в системі управління, який надає прямий вплив на безперервне підвищення технічного рівня виробництва і його ефективність.

Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:

• своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції;
• виявлення непродуктивних витрат і втрат, що допускаються на окремих ділянках виробництва;
• контроль за раціональним використанням сировини, матеріалів, палива, заробітної плати та інших витрат, тобто дотримання прогресивних норм витрачання ресурсів і кошторисів витрат з управління та обслуговування виробництва;
• перевірка виконання планів по собівартості і виявлення резервів для подальшого скорочення витрат;
• виявлення результатів виробничої діяльності, як в цілому організації, так і її підрозділів.

Раціональна організація обліку виробничих витрат передбачає наявність чіткої і обгрунтованої їх класифікації.

Класифікація витрат здійснюється в залежності від мети обліку:

• для визначення собівартості виготовленої продукції та формування фінансового результату діяльності;
• для прийняття управлінських рішень;
• для здійснення процесу контролю і регулювання.

Для визначення собівартості конкретного виду продукції проводиться класифікація витрат за статтями калькуляції:

1) сировину та основні матеріали;

2) зменшення або збільшення витрат (віднімаються);

3) покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

4) паливо для технологічних цілей;

5) енергія для технологічних цілей;

6) заробітна плата виробничих робітників;

7) відрахування на соціальні потреби виробничих робітників;

8) витрати на підготовку і освоєння виробництва;

9) загальновиробничі витрати;

10) загальногосподарські витрати;

11) втрати від шлюбу;

12) інші виробничі витрати;

Разом виробнича собівартість

13) витрати на продаж;

Всього повна собівартість

Наведена угруповання статей калькуляції є типовою. Для різних галузей економіки застосовуються різні поєднання статей калькуляції, що визначаються особливостями організації і технології виробництва.

Витрати, відображені в статтях калькуляції, класифікуються за багатьма ознаками.

За економічної ролі у виготовленні продукції виробничі витрати поділяються на основні і накладні.

Основні витрати обумовлені безпосередньо процесом виробництва. До них відносяться витрати сировини, матеріалів, палива і енергії на технологічні цілі, витрати, пов'язані з оплатою праці робітників, їх соціальним страхуванням, утриманням та експлуатацією устаткування.

Накладні витрати пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. До їх складу включають заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу; страхові внески на соціальне страхування; зміст, амортизацію і поточний ремонт будівель, споруд та господарського інвентарю та ін. Залежно від місця виникнення накладні витрати діляться на загальновиробничі і загальногосподарські.

Сукупність основних і накладних витрат утворює виробничу собівартість продукції.

За способом включення до собівартості продукції виробничі витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими є витрати, які на підставі первинних документів можуть бути безпосередньо віднесені на певний вид продукції або робіт, з виготовленням або виконанням яких вони пов'язані.

На відміну від прямих непрямі витрати пов'язані з виготовленням всіх видів продукції або виконання всіх видів робіт. Непрямі основні витрати знаходяться в прямій залежності від часу роботи обладнання або маси перевезених вантажів і інших чинників. Тому їх розподіляють між видами продукції і робіт пропорційно конкретним баз розподілу, забезпечуючи при цьому можливу точність їх віднесення на конкретний вид продукції або робіт. До таких витрат належать, наприклад, частина витрат по утриманню та експлуатації обладнання.

Непрямі накладні витрати, на відміну від непрямих основних, можуть бути розподілені між об'єктами калькулювання лише умовно. Застосовувані при цьому база і метод розподілу непрямих витрат визначаються характером технології і організації виробництва. До складу непрямих накладних витрат входять витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва.

За доцільності витрачання виробничі витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.

Продуктивні - пов'язані з виготовленням продукції, непродуктивні - з випуском шлюбу, втратами від простоїв і т.п.

Залежно від зв'язку з виробництвом розрізняють витрати виробничі та витрати на продаж. Виробничі витрати пов'язані з випуском продукції в цехах основного і допоміжного виробництв, і вони утворюють виробничу собівартість. Витрати на продаж викликаються процесом продажу продукції.

Залежно від часу виникнення розрізняють витрати поточні і майбутні. Поточні витрати відносяться на витрати поточного періоду, майбутні - включаються до витрат періодів, наступних за звітним.

За ступенем однорідності складу розрізняють витрати елементні і комплексні. Елементні витрати однорідні за економічним змістом, до них відносяться витрати на сировину і матеріали, заробітну плату, паливо, енергію та ін. Комплексні витрати являють собою сукупність різнорідних економічних елементів. До них відносяться загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, витрати по освоєнню виробництва нових видів продукції, втрати від шлюбу, витрати на продаж. Кожна з перерахованих статей включає відповідно до їх цільовим призначенням витрати на матеріали, паливо, заробітну плату та ін.

Для визначення загальної суми витрат застосовується угруповання витрат на виробництво за елементами:

• матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів). У їх складі відображається вартість покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива і енергії всіх видів, запасних частин, робіт і послуг виробничого характеру, виконаних сторонніми організаціями, витрати по використанню природного сировини (плата за воду), втрати від нестач матеріальних ресурсів в межах норм природних втрат. Вартість матеріальних витрат формується за ціною придбання матеріальних ресурсів без ПДВ. З неї виключається вартість зворотних відходів, тобто залишків сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів. Зменшення або збільшення витрат можуть оцінюватися: за ціною можливого використання, за діючими цінами (за вирахуванням витрат на їх складання та обробку), за повною ціною вихідного матеріального ресурсу;
• витрати на оплату праці. У складі даного елемента відображаються основна і додаткова заробітна плата персоналу організації;
• страхові внески по обов'язковому соціальному страхуванню. В даному елементі відображаються страхові внески за обов'язковими видами соціального страхування, нараховані за встановленими нормами за видатками на оплату праці (крім тих видів оплат, на які страхові внески не нараховуються), і підлягають перерахуванню Пенсійним фондом РФ, Фонду соціального страхування РФ, Фонду медичного страхування РФ;
• амортизація, обчислена як за власними, так і орендованим основних засобів, відповідно до прийнятого в організації способом нарахування амортизації по окремих групах основних засобів, Тут же відбивається амортизація нематеріальних активів, що нараховується на основі прийнятих в організації способів її нарахування;
• Інші витрати. До них відносяться: податки і збори, які нараховуються відповідно до законодавства РФ, платежі по обов'язкових та добровільних видів страхування, витрати по ремонту основних засобів, витрати на НДДКР, платежі за викиди забруднюючих речовин, винагороди за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, роботи по сертифікації товарів і послуг, витрати на відрядження, підйомні, послуги сторонніх організацій по пожежній і сторожову охорону, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів, аудиторські послуги, послуги зв'язку, обчислювальних цін тров, орендна плата в разі оренди окремих об'єктів основних засобів (або їх окремих частин) і ін.

Угруповання витрат по елементах необхідна для обгрунтованого планування собівартості, виявлення матеріальних і трудових факторів її зниження, визначення потреби організації в оборотних коштах. Типова угруповання витрат за елементами дозволяє узагальнювати дані, розраховувати структуру витрат на виробництво, бачити що відбуваються в ній зміни, визначати величину національного доходу, створюваного в галузях. В організаціях складається річний кошторис витрат на виробництво, і для контролю за її виконанням бухгалтерія веде облік витрат за елементами та складає звіт про витрати на виробництво.

Для прийняття управлінських рішень застосовується така класифікація витрат.

Залежно від обсягу виробництва витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні.

Умовно-змінними є витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва. Збільшення обсягів виробництва викликає збільшення прямих витрат: сировини, заробітної плати, палива та інших ресурсів. Однак така залежність не завжди є пропорційною, так як збільшення обсягів виробництва може забезпечуватися і за рахунок підвищення продуктивності праці, кращого використання виробничих фондів, зниження матеріаломісткості продукції.

Умовно-постійними є витрати, які не залежать від зміни обсягу виробництва. До них перш за все необхідно віднести загальногосподарські витрати. Зі збільшенням обсягів виробництва в абсолютному вираженні витрати на управління залишаються приблизно тими ж, але їх відносна частка в собівартості одиниці продукції знижується.

При прийнятті управлінських рішень також важливо витрати ділити на наступні:

• витрати, що залежать і не залежать від прийнятого рішення;
• безповоротні витрати минулих періодів, які не можуть бути змінені в майбутньому;
• витрати, що враховуються в разі обмеженості ресурсів;
• витрати, що виникають при додаткових випусках продукції;
• маржинальні витрати, що виникають при додаткових випусках продукції в розрахунку на одиницю продукції.

При постійному контролі й регулюванні процесу виробництва застосовується така класифікація витрат:

• регульовані і нерегульовані - витрати, що враховуються по центрам відповідальності за витратами і залежні або незалежні від ступеня їх регулювання в певному центрі відповідальності;
• ефективні і неефективні - витрати виробничого і невиробничого характеру;
• в межах норм і відхилень від норм - витрати, відповідні нормативним затратам не відповідають їм;
• контрольовані і неконтрольовані - витрати, які піддаються або не піддаються контролю з боку працівників організації.