МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЇ НА ВАЛЮТНИХ РИНКАХ

МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЇ НА ВАЛЮТНИХ РИНКАХ

Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між покупцями і продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і обумовлює конвертованість тієї або іншої валюти - гарантовану можливість грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти. У разі повної конвертованості будь-яка фізична особа може без перешкод брати участь у зовнішньоекономічній діяльності. При низькій конвертованості валютний ринок в більшій мірі підлягає державному регулюванню (методом введення фіксованого курсу по відношенню до інших валют).

Учасники валютних ринків діляться на дві групи:

- пасивні, у яких час від часу виникає необхідність в проведенні валютних операцій (вони не визначають ціни);

- активні, які встановлюють ціни (market makers).

Інструментами угод є кредитні кошти обігу євро і платежу (чеки, векселі), банківські перекази в іноземній валюті, готівкові гроші (банкноти, монети), банківські депозити в іноземній валюті.

Схематично механізм міжнародних розрахунків можна уявити так: експортер товарів і послуг, отримавши від імпортера за продані товари чек, іншим переказом або інші документи, що підлягають оплаті в іноземній валюті, продає їх комерційному банку своєї країни, отримуючи в обмін національну валюту. Комерційний банк пересилає ці платіжні документи за кордон своєму банку-кореспонденту з метою справляння за ними валютних коштів з платників (або боржників). Отримана сума іноземної валюти зараховується іноземним банком на кореспондентський рахунок банку-експортера. Такий механізм дозволяє використовувати залік зустрічних вимог і зобов'язань без використання готівкової валюти.

Обмін валюти має здійснюватися в певних пропорціях відповідно до валютним котируванням. Існує два види котирування: пряма і непряма. При прямий котируванні (використовуваної в більшості країн) за одиницю або кратне число приймається певна кількість іноземної валюти, яка порівнюється з національною з точністю до 4 знаків після коми, наприклад 1 дол. = = 5,7045 фр. франків; 1 фунт стерлінгів = 1,6853 дол. Непряма котирування, наприклад, для Великобританії, виглядає так: 1 фунт стерлінгів = 1,6853 дол. Котирування здійснюється тільки по відношенню до п'яти валют, найчастіше до доларів США.

Для обміну валют може використовуватися крос-курс, коли дві валюти порівнюються з третьої, а потім через неї - один з одним.

Припустимо, 1,6790 DM = 1 дол., 1,4940 швейц. франків = 1 дол. Тоді крос-курс DM до швейцарського франка дорівнює

т. е. 1 DM = 0,8839 швейц. франків.

Зазвичай курс покупців валюти нижче курсу продавців (крім Лондона). Різниця цих курсів становить прибуток банку.

Нехай, наприклад, пряме котирування фунтів стерлінгів (Нью-Йорк на Лондон) - 1 фунт стерлінгів = 1,6853 - 1,6863 дол., Курс покупця - 1 фунт стерлінгів = 1,6853 дол., А курс продавця - 1 фунт стерлінгів = 1,6863 дол. Тоді прибуток складе 0,0010, т. Е. 10 пунктів, або пипсов ( "points" or "pips" - це третій і четвертий знаки після коми; при цьому перші три цифри - "big figure" - незмінні). Ця прибуток - маржа - йде на покриття банківських витрат і для страхування валютного ризику. Дилер банку, що пропонує валюту або висуваючи попит на неї, зв'язується з іншим банком. Дилер партнера повідомляє курс продавця або покупця валют, висловлюючи тим самим готовність купити або продати її за названими курсами. Система "Рейтер-дилінг" дозволяє дилеру за дві-три секунди зв'язатися з будь-яким банком і отримати інформацію про котирування від шести банків одночасно.

Курси валют публікуються в офіційних бюлетенях. Це, як правило, курси телеграфного перекладу (при яких валюта виплачується відразу). Курс чека трохи нижче курсу телеграфного перекладу (за вирахуванням відсотків за кількість днів, необхідних для доставки цього платіжного документа). Виплата грошей проводиться тільки тоді, коли чек прийнятий КБ на інкасо. Курс тратти нижче курсу чека; при його визначенні враховуються терміни оплати трапи, її надійність і валюта платежу, а також віднімаються відсотки від курсу телеграфного переказу за кількість днів з моменту покупки валюти до оплати тратти. Курс іноземних банкнот близький до курсу телеграфного перекладу; при покупці, він, як правило, нижче курсу чека, а при продажу - трохи вище. Зразкові курси доларів США:

Нью-Йорк за 1 фунт стерлінгів

іншим переказом 1,6866

поштовий переказ 1,6861

чек 1,6861

вексель з оплатою

по пред'явленню 1,6861

вексель (1 місяць) 1,6850

вексель (3 місяці) 1,6825

При здійсненні операцій КБ частину своїх ресурсів тримають у валюті. Співвідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті - його валютна позиція.

В кінці операційного дня валютна позиція закрита. Припустимо, що вранці клієнт звертається з проханням обміняти еквівалент марок ФРН на 5 млн дол., Курс продажу - 1,6795. Тепер валютна позиція відкрита:

- 5000000 дол.

+ 8396500 DM.

Перед банком стоїть дилема: або тут же продати марки і закрити позицію (нічого не отримавши), або купити долари дешевше, краще за 1,6793. Банк купує долари і закриває свою валютну позицію, отримавши прибуток у розмірі 1000 DM (8397500-8396500):

+ 5000000 дол.

- 8396500 DM.

Велике значення мають способи платежу:

1) платник (боржник) може купити тратту, чек чи іншим переказом у валюті кредитора (отримувача) на своєму ринку і переслати їх клієнту; такий спосіб називається ремітірованію;

2) кредитор (одержувач) має право виставити на боржника тратту або віддати наказ платнику (боржника) сплатити борг у валюті платника; такий спосіб називається трасуванням.

Вибирає сторона завжди хоче сплатити менше і отримати більше своєї валюти за еквівалент іноземної.

Нехай, наприклад, англійський імпортер (платник) повинен сплатити американському експортеру 100 тис. Дол. У момент платежу котирування склали:

- Лондон на Нью-Йорк - 1,6935-1,6945 дол. за 1 фунт стерлінгів;

- Нью-Йорк на Лондон - 1,6853-1,6863 дол. за 1 фунт стерлінгів.

При ремітірованію за курсом продавця 1 фунт стерлінгів коштує 1,6935 дол., А при трасуванні експортер продає фунти за курсом покупця (1,6853 дол. За 1 фунт стерлінгів). Платнику вигідно вибрати ремітірованію, оскільки тоді за 1 фунт стерлінгів можна купити більшу кількість доларів.

Купівля-продаж іноземної валюти на валютних ринках відбувається у формі касової (готівкової) або термінової валютної операції. Касова угода здійснюється на умовах негайної поставки "слот" (spot) і застосовується головним чином для того, щоб негайно отримати валюту для зовнішньоторговельних розрахунків, а також уни-

жати можливих валютних втрат від зміни курсів (момент укладання угоди практично збігається з моментом її виконання).

Термінова, або форвардна (forward), угода застосовується для страхування платежів по зовнішній торгівлі і т. П. Форвардний курс встановлюється за допомогою додавання до касового курсу премії (репорт) або віднімання з нього дисконту (депорту). Якщо курс за терміновою угодою нижче курсу по касової операції, то і: касового курсу віднімається дисконт; і навпаки, якщо валюта котирується дорожче, ніж при готівкової операції, то до курсу по угоді "спот" додається премія. При непрямої котируванні дисконт додається до "спот", а премія віднімається.

Курси валют за строковими угодами з котируванням за методом знижки, або премії, називаються курсами аутрайт, а застосовувані знижки (премії) - ставками "своп".

Основні види валютних операцій:

• валютний арбітраж - особливий вид валютних угод, основна мета якого - отримати прибуток і уникнути можливих втрат за допомогою використання сприятливої кон'юнктури валютних ринків. Основний принцип: купити дешевше, продати дорожче;

• ф'ючерс - формальне угоду, за якою певна сума валюти продається або купується за певним курсом для її передачі згодом в певний час;

• опціон - угода, яка дає власнику право вибору при купівлі або продажу певної суми валюти за певну ціну до дати закінчення дії. Така покупка (продаж) - не обов'язок, а право покупця (продавця). Термін дії опціонів - кілька тижнів або один місяць. Опціони застосовуються для термінових валютних контрактів;

• варант (warrant) - цінний папір, пов'язана із зобов'язанням продавця перед покупцем щодо права власності на ВКВ. Власник варанта має право обміняти його на певну кількість валюти за твердою ціною протягом певного часу. Варрант може обертатися на ринку, набуваючи свій власний курс;

• дериват (від лат. Derivatus - відведений) - договір (опціон, ф'ючерс), заснований на курсах валют, цінних паперів, товарів, який дозволяє власникові зафіксувати сприятливу з його точки зору ціну на купівлю (продаж). Деривати - це будь-які фінансові інструменти, але найчастіше - форвардні контракти, опціони, комбінації форвардів і опціонів. Деривати існують у формі стандартизованих або індивідуально оформлених контрактів. Їх появу пов'язують з фінансовим інжинірингом - програмним забезпеченням і розробкою фінансових продуктів.

Фінансовий інжиніринг можна визначити як специфічний метод управління ризиком, який передбачає дроблення фінансових угод і інструментів на компоненти; створення і використання похідних інструментів, нових міжнародних договірних структур і відносин, що відповідають потребам конкретних зацікавлених сторін.

У 80-х роках інтенсивний розвиток отримав ринок похідних цінних паперів і "свопів". Це пов'язано з розвитком нових інформаційних технологій, заснованих на використанні ПК і відповідного програмного забезпечення.

Ще в кінці 70-х років намітилися тенденції до лібералізації фінансових ринків. Деяке ослаблення регулювання міжринковому операцій (фактор підвищення мінливості, коливання цін на різних фінансових ринках) підштовхнуло до створення нових фінансових інструментів.

Один окремо взятий інвестор не здатний самостійно вирішити всі проблеми з планування своєї інвестиційної діяльності. Тому такі фінансові установи, як банки, інвестиційні фонди або страхові товариства, беруть на себе завдання з планування інвестицій окремих вкладників. Кожен новий інструмент, створений в процесі фінансового інжинірингу, складається з окремих простих частин, а іноді з існуючих фінансових інструментів.

Різноманіття дериватів практично незліченно, але найчастіше виділяють наступні:

• форвардні контракти;

• опціони;

• комбінації форвардів і опціонів.

Суттєвим є те обставина, що вартість фінансового інструменту (дериватів) залежить від вартості вже існуючого об'єкта, наприклад акцій або облігацій. Базис, з яким співвідноситься дериват, називається андерлаінгом, або базисною вартістю. Деривати можуть існувати у формі стандартизованих або індивідуально оформлених контрактів. У Росії за допомогою фінансового інжинірингу створені процентні "свопи" на основі фіксованої і плаваючої відсоткових ставок на ринку державних короткострокових облігацій і облігацій федеральної позики. А кон-

тракти, якими оперує Німецька біржа термінових угод, є опціонами і ф'ючерсами. Деривати як виробничі продукти фінансових трансакцій є вельми гнучкі інструменти управління і формування портфелів, причому діють вони швидше і дешевше, ніж операції з купівлі та продажу цінних паперів або валют.

Сьогодні, коли особливо актуальна проблема формування оптимального портфеля цінних паперів банків, фондів і компаній, саме похідні цінні папери можуть стати привабливим об'єктом інвестування.

Для України дуже важливо, щоб відбулося становлення ефективного та відкритого вторинного ринку похідних фінансових інститутів, а також опціонів на державні облігації. Оскільки державних облігацій в Україні стає все більше (внаслідок збільшення обсягу емісій) і з'являються нові їх типи (наприклад, облігації ощадної позики), фондовий ринок повинен адекватно реагувати, пропонуючи нові різновиди операцій.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Чим викликана необхідність купівлі-продажу валют?

2. Назвіть основні міжнародні валютні ринки.

3. Від чого залежить стан міжнародних розрахунків?

4. Які форми міжнародних розрахунків найменш вигідні експортерам і чому?

5. Що таке котирування валют?

18