NEWSru.com :: Голова СЗР розповів про найблискучіших операціях спецслужби в XX столітті

Глава Служби зовнішньої розвідки (СЗР) РФ Михайло Фрадков розповів про те, які операції, проведені в XX столітті цією спецслужбою, він вважає найбільш блискучими. У той же час керівник відомства в інтерв'ю історичного журналу "Вітчизна" зазначив, що ефективність діяльності СЗР визначається стабільною роботою, а не парою успішних операцій, про які широка громадськість дізнається лише через 30-50 років, пише видання "Газета.ru" .

Як сказав Михайло Фрадков, головний показник ефективної діяльності розвідки - "стабільність в роботі з добування та надання керівництву нашої країни секретної, достовірної та попереджувальної інформації з питань, безпосередньо зачіпають національні інтереси Росії".

Голова СЗР вважає найуспішнішими досягненнями служби зовнішньої розвідки Росії за 90 років її існування роботу "Кембриджської п'ятірки", діяльність розвідки в роки Великої Вітчизняної війни, зокрема, "Червоної капели" в гітлерівській Німеччині, операції зі сприяння створенню ядерного щита.

Нагадаємо, що так звану "Кембріджську п'ятірку", ядро мережі радянських агентів у Великобританії, завербованих в 30-х роках XX століття в Кембріджському університеті, входили Кім Філбі, який займав високі пости в британській розвідці SIS, MI5 і MI6, співробітник МЗС Великобританії Дональд Маклін , який працював у військовій контррозвідці і колишній радником короля Георга VI Ентоні Блант, а також співробітник МЗС і військової розвідки Гай Берджес. Думки про п'ятому члені "п'ятірки" розходяться, більшість дослідників сходяться на думці, що, швидше за все, їм був Джон Кернкросс, який займав високі пости в британському МЗС.

"Кембриджська п'ятірка" була викрита, але все агенти пішли від покарання. Маклін, Берджес і Філбі поїхали в СРСР, Кернкросс і Блант залишилися на батьківщині. У минулому році в Лондоні через 25 років після смерті Ентоні Бланта вийшли написані ним мемуари , В яких він розповів про те, як був завербований в 1937 році. У книзі радянський агент визнав, що рішення працювати на СРСР стало однією з головних помилок його життя.

Ентоні Бланта офіційно викрили в 1979 році, тоді його позбавили рицарського звання і звільнили з посади куратора особистої колекції картин королеви Єлизавети II. Як написав у спогадах Блант, його публічне викриття в 1979 році стало для нього жахливим шоком. За його словами, він не наважився вбити себе, так як це було б проявом боягузтва.

Як з'ясувалося, ще за 15 років до викриття у британських спецслужб були дані про шпигунську діяльність Бланта, і в 60-х роках він зізнався в обмін на імунітет від правосуддя, що працював на НКВД. Оприлюдненню скандальних відомостей тоді завадила складна ситуація, що склалася в результаті ряду гучних скандалів в британській розвідці MI-5, де служив Блант.

"Червоної капелою", діяльність якої згадував Фрадков в інтерв'ю, називають самостійні групи Опору і розвідувальних мереж під час Другої світової війни, які діяли в європейських країнах, пише "Вікіпедія" . До складу резидентур входили антифашисти, працівники Комінтерну, співробітники військової розвідки і розвідки НКВС.

У Німеччині та Радянському Союзі "Червоної капелою" традиційно називають розвідувальну мережу, розгорнуту в Німеччині. В СРСР частіше говорили про групу антифашистів, які співпрацювали з розвідкою НКВД. Групу очолювали Арвід Харнак (оперативний псевдонім - Корсиканец) і Харрі Шульце-Бойзен (Старшина). У Берліні була ще й резидентура військової розвідки, якою керувала Ільза Штебе (Альта).

На жаргоні контррозвідки радисти називалися "музикантами", "піаністами", так як в ефірі працювало кілька передавачів, виникла назва "оркестр" (по-німецьки "капела"). Так як шифровки передавалися в Москву, "капелу" назвали "червоної". У грудні 1941 року німецька служба радіоперехоплення запеленгувала один з передавачів, які працювали в Брюсселі. В результаті розслідування привело до повного занепаду мережі агентів. Керівники "Червоної капели" в Німеччині були страчені нацистами в 1942 році.

Відзначимо, що останні місяці СЗР переживає не найкращі часи. У липні було оголошено про викритті в США мережі шпигунів, які працювали на Росію. Тоді ж стало відомо, що агентів здав зрадник. У листопаді скандал отримав новий розвиток, російські ЗМІ провели власне розслідування і назвали імена зрадників. Спочатку в провалі шпигунської мережі звинуватили полковника СЗР Щербакова, потім перебіжчиком і зрадником назвали полковника тієї ж спецслужби Олександра Потеева .

Російські ЗМІ в якості однієї з версій кризи в СЗР називали незахищеність перед криміналом агентів спецслужби в Росії. Описуючи ряд нападів на квартири співробітників спецслужби, агентство "Росбалт" відзначало, що, працюючи за кордоном, розвідники відчувають себе в більшій безпеці, ніж на батьківщині.

В обговорення кризи в російських спецслужбах із задоволенням включилися і західні ЗМІ. Так, британська газета The Times нещодавно написала, що тяжке становище спецслужб може пояснюватися тим, що влада намагається перекроїти їх структуру. Одночасно йдуть в минуле традиції, на яких трималися спецслужби, - наприклад, система наставництва, вказувало видання. Відчуваючи себе невпевнено, агенти і аналітики звертаються в західну розвідку в пошуках роботи і кращих умов для життя, відзначала The Times.