ДНР Консалтинг - Головна сторінка

Маркування на упаковках товару в ДНР

У листопаді 2017 року серед підприємців ДНР актуальним є питання щодо правил маркування товару.

У ДНР вимоги до упаковки встановлюються двома документами:

1) Закон про захист прав споживачів, прийнятий Радою Міністрів ДНР 05.06.2015 р

2) Закон «Про безпечність та якість харчових продуктів», прийнятий Постановою Народної Ради 8 квітня 2016 року.

Одним з необхідних вимог є наявність назви і адреси імпортера (для імпортних товарів). Тому всі покупці в ДНР почали вимагати у постачальників наявність такого маркування. Дану інформацію необхідно наносити на кожну індивідуальну упаковку і групову упаковку. Це можна зробити у формі стікера (клейкий стікер, папір на скотчі і т. Д.). Норма закону поширюється на харчові і нехарчові товари.

!!! В останньому абзаці цього поста читайте про відповідальність за порушення даних вимог.

Звертаю увагу, що зараз почастішали перевірки на предмет цієї невідповідності, тому рекомендуємо докласти всіх зусиль для нанесення маркування на наявні у Вас в продажу товари.

Закон про захист прав споживачів прийнятий Радою Міністрів ДНР 05.06.2015 р [ Завантажити файл ]

Згідно Закону про захист прав споживачів Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Інформація, передбачена частиною першою статті 15 доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також на маркуванні. Відповідно до норм Закону забороняється реалізація продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів і навколишнього середовища, в тому числі без маркування.

Стаття 15 Закону про захист прав споживачів прийнятий Радою Міністрів ДНР 05.06.2015 р

1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативними правовими актами Донецької Народної Республіки, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами Донецької Народної Республіки;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) вартість мінімальної одиниці виміру товару, встановлену для такого виду товару;

8) дату виготовлення;

9) відомості про умови зберігання;

10) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

11) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

12) термін придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

13) фірмове найменування (найменування), юридична адреса, фактичне місце знаходження (адреса) виробника (виконавця) і організацій, уповноважених виробником (виконавцем), на прийняття претензій від споживача, а також роблять ремонт і технічне обслуговування;

14) вказівка ​​на конкретну особу, яка буде виконувати роботу (надавати послугу) і іншу інформацію про дану особу;

15) щодо робіт (послуг) споживачеві повинна надаватись інформація про правила їх виконання (надання).

Закон «Про безпечність та якість харчових продуктів» прийнятий Постановою Народної Ради 8 квітня 2016 года [ Завантажити файл ]

Стаття 23. Вимоги до забезпечення якості та безпеки харчових продуктів при їх розфасовці, пакування та маркування

1. Харчові продукти повинні бути розфасовані і упаковані такими способами, які дозволяють забезпечити збереження якості та безпеки при їх зберіганні, перевезенні та реалізації.

2. Суб'єкти господарювання, які здійснюють розфасовку і упаковку харчових продуктів, зобов'язані дотримуватися вимог нормативних документів до розфасовці і упаковці харчових продуктів, їх маркування, а також до використовуваних для упаковки і маркування харчових продуктів матеріалами.

3. На етикетках або ярликах або листках-вкладишах упакованих харчових продуктів крім інформації, склад якої визначається законодавством Донецької Народної Республіки, з урахуванням видів харчових продуктів, повинна бути вказана на одному з державних мов і знаходиться в доступній для сприйняття споживачем формі інформацію, яка вказує:

1) загальна назва харчового продукту;

2) номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об'єму тощо);

3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

4) калорійність і харчову цінність, із зазначенням кількості білків, вуглеводів і жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;

5) кінцевий термін реалізації і (або) дату виготовлення і термін придатності;

6) номер партії;

7) умови зберігання і використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпеки і якості;

8) позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

9) назва, повна адреса і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера;

10) умови використання (якщо такі передбачені);

11) наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у випадках, коли такі компоненти передбачені нормативними документами і (або) нормативними правовими актами на даний харчовий продукт);

12) застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, особи похилого віку, спортсмени, хворі та інші);

13) іншу інформацію, передбачену чинними в Донецькій Народній Республіці нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

4. Забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Донецьку Народну Республіку імпортних харчових продуктів (крім підакцизних товарів) без маркування на одному з державних мов Донецької Народної Республіки.

5. Зміст маркування нефасованих харчових продуктів викладається на одному з державних мов Донецької Народної Республіки в порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

6. У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу республіканського органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Стаття 23 Закону про захист прав споживачів. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

...

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів і навколишнього середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у разм ре п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян