Бухгалтерський облік в банках і його особливості. Бухгалтерський баланс комерційного банку

Бухгалтерського обліку в банках притаманні відмінні риси, зумовлені специфікою обслуговування сфери грошового обігу, що відбивається в організації обліково-операційної роботи.

Організація обліково-операційної роботи в банку включає в себе:

побудова обліково-операційного апарату;
організацію робочого дня і документообігу;
внутрішньобанківський контроль.

У структурі обліково-операційного апарату виділяються облікові групи, які ведуть рахунки, однорідні за економічним змістом. Кількість груп та їх склад залежить від напрямку і масштабу діяльності банку.

Наприклад: ведення рахунків здійснюють обліково-операційні працівники і далі довірені співробітники банку оформляють і підписують розрахунково-грошові документи. Рахунки і операції розподіляються між відповідними виконавцями, реєструються в спеціальній книзі, оформляються підписами головного бухгалтера і працівників.

Організація обліково-операційної роботи повинна забезпечувати виконання наступних умов:

всі операції з документами, прийнятими від клієнтів протягом операційного дня, відображаються в бухгалтерському обліку за цей день (операційний час вибирається банком самостійно);
рух грошових коштів за документами клієнта повинно проводитися в той же операційний день;
бухгалтерський щоденний баланс складається не пізніше початку наступного дня.

при оформленні банківських операцій необхідно забезпечити контроль над їх законністю і збереженням коштів. Відповідальний виконавець перевіряє правильність оформлення документа і засвідчує його своїм підписом. Якщо документ вимагає додаткової перевірки, то він передає його контролеру, - після його перевірки операція виконується. Всі проведені операції з різним ступенем деталізації відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерія є одним із структурних підрозділів банку.
Але бухгалтерський апарат банку не обмежується бухгалтерією, як структурним підрозділом, оскільки практично у всіх підрозділах великого банку є бухгалтерські працівники, що формують баланс банку по рахунках відповідних підрозділів ( валютні операції , Цінні папери та ін.).

Завершальним етапом облікового процесу є загальна характеристика стану банку на конкретну дату (визначається шляхом складання балансу та інших форм бухгалтерської звітності ).

Баланс банку характеризує в грошовому вираженні стан ресурсів комерційного банку, джерела їх формування та напрямки використання, а також фінансові результати діяльності банку на початок і кінець звітного періоду. Баланс банку - це основний документ бухгалтерського обліку, що відображає суми залишків всіх лицьових рахунків аналітичного обліку. Аналіз відомостей, відображених в балансі, дозволяє дати комплексну характеристику діяльності банку за певний період. Оцінка балансу дає можливість визначити наявність власних коштів, зміни в структурі джерел ресурсів, склад і динаміку активів і т.д. Крім того, на основі балансу можна судити про стан ліквідності, прибутковості і про можливі перспективи розвитку комерційних банків.

Склад і структура балансу банків залежать від характеру і специфіки їх діяльності, принципів побудови бухгалтерського обліку в кредитних установах і застосовуваних банківських операцій. Виділяються наступні користувачі інформації, що міститься в бухгалтерському обліку:

внутрішні (керівники, засновники, учасники організації),
зовнішні (інвестори, кредитори та ін.).

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

формування детальної, достовірної та змістовної інформації про діяльність кредитної організації і про її майновий стан;
ведення докладного, повного і достовірного бухгалтерського обліку всіх банківських операцій, наявності та руху вимог і зобов'язань, використання кредитною організацією матеріальних і фінансових ресурсів;
визначення внутрішньогосподарських резервів для забезпечення фінансової стійкості кредитної організації і запобігання негативних результатів її діяльності.

Облікова політика банку заснована на плані рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях Російської Федерації і Правилах бухгалтерського обліку, які розроблені на основі накопиченого досвіду діяльності банківської системи в нашій країні і сформована практика банківського обліку в зарубіжних державах. Бухгалтерський облік ведеться у валюті Російської Федерації - у рублях - шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках безперервно з моменту реєстрації банку як юридичної особи до його реорганізації або ліквідації в порядку, встановленому законодавством РФ.

План рахунків бухгалтерського обліку та Правила його застосування визначено Положенням Банку Російської Федерації № 205-П1 і засновані на наступних міжнародних принципах бухгалтерського обліку.
1. Принцип безперервності діяльності. Суть цього принципу така: складання річної фінансової звітності передбачає продовження діяльності банку в доступному для огляду майбутньому. У тому випадку, якщо передбачається ліквідація банку, повинні вноситися зміни в оцінку його активів і пасивів.

Наприклад: у 1995 р банк придбав офіс за 100 грошових одиниць. Термін амортизації 20 років. Таким чином, балансова вартість приміщення до 01.01.1999 р дорівнювала 80 грошовим одиницям [100 (4 * 100/20].

На 01.01.1999 р продажна ціна офісу в зв'язку з падінням цін на нерухомість склала 60 грошових одиниць. При цьому:

в разі безперервності експлуатації основні фонди (ОФ) будуть враховуватися за вартістю 80 грошових одиниць;
в разі ліквідації банку йому слід врахувати прихований збиток і здійснити проводку додаткової амортизації з розрахунку: 80-60 = 20 грошових одиниць.

2. Принцип сталості правил бухгалтерського обліку. Банки повинні застосовувати постійні методи бухгалтерського обліку, що дозволяють користувачам банківської звітності аналізувати фінансовий стан банку в часі. При вимушених зміни методів обліку банку слід переоформити фінансову звітність за попередній рік (відповідно до нових методами).

3. Принцип обережності. В ході проведення банківських операцій необхідно оцінювати активи і пасиви з певним ступенем обережності. Особливо це правило стосується перенесення на наступний рік невизначеностей, пов'язаних з фінансовим становищем банку. У зв'язку з цим доходи повинні відображатися тільки після їх реалізації, а витрати - як тільки з'являється можливість їх провести. Цей принцип вимагає обов'язкового резервування коштів під сумнівні позики, якщо фінансове становище позичальника сумнівно або гарантії, представлені банку не вселяють довіри.

4. Принцип нарощування доходів і витрат в. Банківські операції поділяються за місячним і квартальним періодам. Річні звіти складаються за фінансовий рік. Фінансові результати (доходи і витрати) оприбутковуються відразу після їх здійснення наростаючим підсумком.

5. Принцип реального відображення активів і пасивів. Кредиторська і дебіторська заборгованість, рахунки доходів і витрат господарюючих об'єктів повинні оцінюватися окремо. Наприклад, якщо банк А має з банком Б два балансових рахунку, скажімо, по міжбанківському кредиту представленому і міжбанківському кредиту отриманому, то по кожному з них оформляються відповідно доходи і витрати.

6. Принцип непорушності вхідного залишку. Залишки на початок поточного року повинні відповідати залишкам на кінець попереднього року.

7. Принцип пріоритету змісту над формою. Фінансові звіти повинні достовірно відображати економічну та фінансову сутність операцій. Всі банківські операції необхідно відображати в балансі, виходячи з їх економічного змісту і правової форми. Реалізація цього принципу дозволяє отримати достовірну і правдиву оцінку фінансового стану банку. Цей принцип не допускає штучного нарощування балансу, яке не відображає реальних економічних операцій. Зокрема, банки не можуть давати один одному позики на однакові суми без використання реальних кредитних ресурсів.

8. Відкритість. Фінансові звіти повинні бути достатньо докладними, відображати суть операцій, вони не повинні бути двозначними і вводити в оману. У додатках до фінансових звітів потрібно вносити розшифровки зведених даних по кредиторської та дебіторської заборгованості та ін.

9. Консолідація. Якщо банк має філії, то він повинен складати зведені консолідовані звіти, в яких буде відображатися вся економічна ситуація в цілому по банку. Для цього необхідно уніфікувати рахунки філій та відділень і зменшити баланс на міжфіліальні операції і взаємні вкладення.

10. Суттєвість. У фінансових звітах повинна міститися вся необхідна інформація в достатньому обсязі. Чи не істотну інформацію в звіти включати не слід. Комерційний банк складає зведений баланс і звітність в цілому по банку за рахунками другого порядку.

Рахунки бухгалтерського обліку призначені для групування і поточного обліку однорідних банківських операцій. Рахунки в бухгалтерському обліку комерційного банку визначені тільки як активні або тільки як пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку активних операцій банку, пасивні - для пасивних. Кожен рахунок має дві сторони: ліва сторона рахунку - дебет, права - кредит. Залишок на рахунку називається «сальдо». Формування дебетових і кредитових сальдо в пасивних і активних рахунках представлено на схемах рахунків (табл. 3.1 і 3.2).

Сума кожної банківської операції відбивається на рахунках двічі: по дебету одного і по кредиту іншого рахунку. Дотримання цієї умови завжди дозволяє перевірити угоду за місцем виникнення витрат і їх характеру, так як подвійний запис зумовлена наступним об'єктивним фактором «немає приходу без витрати». Подвійна запис оформляється кореспонденцією рахунків або бухгалтерським проведенням зазначенням дебетуемого і кредитується рахунку на суму операції.

Як видно з даної схеми, загальний План рахунків бухгалтерського обліку поділяється на наступні комплекси:

A. Балансові рахунки;
Б. Рахунки довірчого управління;
B. Позабалансові рахунки;
Г. Строкові операції;
Д. Рахунки депо.

Основна діяльність банку відбивається в комплексі А. балансовим рахунком.
Розглянемо окремо кожен комплекс.

А. балансовим рахунком.
При розробці Плану рахунків бухгалтерського обліку прийнята наступна структура: розділи, рахунки першого порядку, рахунки другого порядку, особові рахунки аналітичного обліку.
Розділ 1. Капітал і фонди.
Розділ 2. Грошові кошти та дорогоцінні метали.
Розділ 3. Міжбанківські операції.
Розділ 4. Операції з клієнтами.
Розділ 5. Операції з цінними паперами.
Розділ 6. Кошти та майно.
Розділ 7. Результати діяльності.
Кожен розділ, в свою чергу, ділиться по групам рахунків в залежності від економічного змісту.

З метою адекватного відображення ліквідності балансу кредитних організацій введена єдина тимчасова структура активних і пасивних операцій: до запитання; терміном до 30 днів; від 31 до 90 днів; від 91 до 180 днів; від 181 дня до 1 року; понад 1 року до 3 років; понад 3 років. За міжбанківськими кредитами та ряду депозитних операцій додатково передбачені терміни на 1 день і від 2 до 7 днів.

Для поділу рахунків за типами клієнтів в Плані рахунків передбачається використання єдиної класифікації клієнтів при відображенні різних операцій. Підставою для даної класифікації є наступні ознаки:

резидентство - резидент і нерезидент;
форма власності - кошти федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ і місцевих бюджетів та кошти підприємств, що перебувають у федеральній, державної (крім федеральної) і недержавної власності (в тому числі фінансові, комерційні та некомерційні організації);
вид діяльності.

Рахунки в іноземній валюті відкриваються на всіх балансових рахунках, де можуть у встановленому порядку враховуватися операції в іноземній валюті. Ознака валютного рахунку введений в структуру особового рахунку як код валюти. Всі банківські операції в іноземній валюті, що здійснюються кредитними організаціями, повинні відображатися в щоденному єдиному бухгалтерському балансі банку тільки в рублях.

У розділі «Операції з цінними паперами» виділені групи рахунків за видами операцій. За активними операціями це: вкладення в боргові зобов'язання (крім векселів), в тому числі котируються і не котируються; вкладення в акції, придбані для перепродажу або інвестування; враховані векселі. За пасивними операціями - це випущені банками цінні папери (облігації, сертифікати, векселі, банківські акцепти тощо). Розрахунки за операціями з цінними паперами, в тому числі на організованому ринку цінних паперів (ОРЦБ), зосереджені в одній групі рахунків.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку визначені рахунки внутрішньобанківських операцій комерційних банків. Для достовірного відображення результатів діяльності комерційних банків і докладного дослідження підсумків їх роботи повинен активно використовуватися аналітичний облік.

Б. РАХУНКУ ДОВІРЧОГО УПРАВЛІННЯ. Бухгалтерський облік операцій з довірчого управління ведеться в комерційних банках, що виконують за договорами довірчого управління функції довірчих керуючих, відокремлено - на спеціально виділених рахунках. Всі операції з довірчого управління здійснюються тільки між цими рахунками і всередині цих рахунків. За операціями довірчого управління складається окремий баланс.

В. Позабалансових РАХУНКУ. Позабалансові рахунки за економічним змістом розділені на активні і пасивні. В обліку операції відображаються методом подвійного запису.

Г. ТЕРМІНОВІ ОПЕРАЦІЇ. У цьому розділі здійснюється облік операцій купівлі-продажу різних фінансових активів (дорогоцінних металів, цінних паперів, іноземної валюти та грошових коштів), за якими дата розрахунків не збігається з датою укладення угоди. У день настання терміну розрахунків облік угоди на позабалансових рахунках припиняється з одночасним відображенням на балансових рахунках.

Д. РАХУНКУ ДЕПО. На рахунках депо відображаються депозитарні операції з емісійними цінними паперами, акціями, облігаціями, державними облігаціями, з іншими видами цінних паперів, які є емісійними відповідно до чинного законодавства (і передані кредитної організації її клієнтами для зберігання і / або обліку, для здійснення довірчого управління , для брокерських та інших операцій), а також з цінними паперами, що належать комерційним банкам на праві власності або іншому речовому праві.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки другого порядку з обліку доходів, витрат, прибутків, збитків комерційних банків, використання прибутку, що відображають результати діяльності комерційних банків, всі зроблені витрати і отримані доходи у фінансовому році. Це дозволяє досліджувати структуру і співвідношення окремих статей доходів і витрат банку, а також їх груп, провести аналіз прибутковості конкретних операцій банку, пофакторний аналіз прибутку комерційного банку. Рахунки з обліку доходів і витрат закриваються в встановлені терміни, в останній робочий день шляхом перерахування сум на рахунки «Прибуток звітного року» або «Збитки звітного року». Періодичність розподілу прибутку кредитні організації встановлюють самі.

Звіт про прибутки і збитки складається банками наростаючим підсумком по кожній статті з початку року і подається до відповідних органів в установленому порядку за підсумками кожного кварталу. Прибуток виявляється за допомогою вирахування із загальної суми доходів загального обсягу витрат, збільшення суми прибутку, віднесеної безпосередньо в кредит рахунку з обліку прибутку, і віднімання суми збитків, віднесеної прямо в дебет рахунку з обліку збитків.