ДТП і комерційні перевезення

До дорожньо-транспортних пригод відносяться будь-які події, які сталися під час руху транспортних засобів і внаслідок яких виникли матеріальні збитки. Тому випадки пошкодження вантажів при здійсненні комерційних перевезень, навіть якщо вони відбуваються без пошкодження самих транспортних засобів, також відносяться до ДТП.

При пошкодженні або втраті вантажів в результаті ДТП завжди виникає питання про розподіл відповідальності між вантажовідправниками, перевізниками і третіми особами - винуватцями ДТП, якщо такі є. Взагалі, з точки зору цивільного законодавства, пошкодження вантажу може відбуватися з таких причин:

1. з вини самого перевізника, яка проявляється як у формі умислу, так і необережності;
2. з вини вантажовідправника;
3. з вини третіх осіб (інших учасників ДТП, осіб відповідальних за експлуатацію автомобільних доріг, осіб, які вчинили протиправні дії щодо вантажів і т.п.);
4. внаслідок випадку, т. е. випадкових для перевізника подій, які відбуваються при відсутності його провини. Це, наприклад, ДТП, які не пов'язані з порушеннями правил дорожнього руху водієм перевізника і при яких у нього не було технічної можливості уникнути аварії. Випадковими для перевізника можуть бути деякі події, пов'язані з діями самого вантажовідправника або третіх осіб.
5. в результаті обставин непереборної сили (форс-мажору).

Транспортне законодавство містить ряд обов'язкових для перевізника і вантажовідправника правил, недотримання яких зобов'язує винну сторону прийняти на себе відповідальність за втрату або пошкодження вантажу.

1. Перш за все, перевізник зобов'язаний визначитися з типом транспортного засобу, необхідного для перевезення конкретного вантажу. П. 8.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правил) говорить про те, що тип і кількість рухомого складу, необхідного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Разом з тим, перед завантаженням замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів для перевезення вантажу в комерційному відношенні. Якщо буде виявлено пошкодження, яке може вплинути на цілісність або якість вантажу при перевезенні, замовник повинен відмовитися від вантаження в такий рухомий склад або контейнери, про що складається акт установленої форми (п. 8.4. Правил). Якщо ж такі пошкодження не виявлено і подане транспортний засіб справно, але непридатне за своїм типом для перевезення саме цього виду вантажів, то відповідальність за збереження вантажу буде лежати тільки на перевізника. Правилами перевезення окремих видів вантажів (наприклад, швидкопсувних) можуть бути встановлені винятки з цього правила.

Те ж саме відноситься і до обсягу перевезень. Якщо замовник подав заявку на перевезення 48 т вантажу, а перевізник подав для його транспортування тільки один транспортний засіб, фактична маса якого буде перевищувати дозволену (40 т), то відповідальність за його перевантаження ляже на перевізника. Правда, при цьому замовник повинен дотримуватися правил завантаження транспортних засобів. Наприклад, замовник не може перевищити встановлену кількість рядів з ящиків або піддонів навіть в тому випадку, коли транспортний засіб не вичерпало ліміт своєї завантаження. Окрему проблему представляє собою прийняття до перевезення контейнерів з нерівномірним завантаженням (зміщеним центром мас). Найчастіше перевізник не в змозі виявити цей факт. Але це може вплинути на наднормативну навантаження на одну з осей транспортного засобу при відсутності перевантаження по масі контейнера в цілому.

2. Вантажовідправник відповідає за належну упаковку вантажів. Причому, при виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з іншими вантажами і ін. (П. 5.3. Правил). Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажопідйомності автомобіля, профілю і стану дороги та іншим умовам (п. 5.4. Правил). Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також застосування тари та упаковки, які не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам (п. 10.16. Правил) .

Правда, п. 133 чинного досі Статуту Автомобільного транспорту УРСР (Статуту) частково покладає відповідальність за неналежну упаковку вантажу також і на перевізника. У цьому пункті йдеться про те, що автотранспортні підприємства і організації несуть відповідальність за збереження вантажу, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися, зокрема, внаслідок:

1. дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення;
2. застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари в дорозі.

Таким чином, перевізник зобов'язаний провести візуальний огляд упаковки вантажу. Ст. 53 ЗУ "Про автомобільний транспорт" дає перевізнику право відмовитися від перевезення вантажу, якщо упаковка вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо.

3. Маркування вантажів несе інформацію, необхідну, перш за все, для виконання вантажно-розвантажувальних операцій і правильного зберігання вантажів (п. 7.2. Правил). Перевізник же зобов'язаний керуватися не знаками маркування на тарі (упаковці) вантажу, а тими відомостями про характер і властивості вантажу, які внесені в товаросупровідні документи і договір перевезення. Перевізник звільняється від відповідальності за збереження вантажу, якщо доведе, що його пошкодження сталося внаслідок здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, які потребують особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні (п. 133 Статуту) .

4. Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом (п.п. 8.19., 12.5. Правил). Водій зобов'язаний перевірити правильність розміщення вантажу в транспортному засобі (п. 2.3. ПДР).

5. Навантаження, закріплення, укриття, ув'язка вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів виконуються Замовником. Якщо ж Перевізник за погодженням із Замовником бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт, то він несе відповідальність за пошкодження вантажу під час навантаження і розвантаження.
Незважаючи на те, що кріплення вантажу - це обов'язок замовника, водій, тим не менш, зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і ув'язки вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення збереження рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки в кріпленні вантажу, що загрожують його збереження (п. 8.20. Правил).
Зрозуміло, водій повинен виконати цей обов'язок шляхом візуального огляду. Виявлення прихованих недоліків кріпильних засобів від водія не потрібно.
Правила кріплення і транспортування різних видів вантажів зазвичай передбачені в ГОСТах на ці вантажі. Так, наприклад, відповідно до ГОСТ 30698-2000 "Скло загартоване будівельне. Технічні умови" при транспортуванні тара зі склом повинна бути встановлена ​​торцями у напрямку руху транспорту і закріплена так, щоб виключити можливість її переміщення і коливання в процесі транспортування. Перевізникам та експедиторам рекомендується запитувати у замовників ГОСТи на вантажі, що перевозяться.

6. У процесі транспортування вантажу на водія поширюються загальні положення ПДР. Зокрема, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Дорожня обстановка характеризується, в тому числі, і станом поверхні проїзної частини.
На водіїв великовантажних та великогабаритних транспортних засобів накладаються додаткові обмеження. Наприклад, їм взагалі заборонено рухатися в умовах обмеженої видимості (п. 15 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами).

7. Для деяких видів продукції можуть бути передбачені норми їх природного убутку в процесі транспортування. Такі, наприклад, норми втрат лікеро-горілчаної продукції від бою скляної тари при транспортуванні автомобільним транспортом і т.п.

Для того щоб правильно вирішити питання про розподіл відповідальності за втрату або пошкодження вантажу в процесі його транспортування між перевізником, вантажовідправником і третіми особами, а також вирішити питання про можливість виплати страхового відшкодування, такого роду ДТП повинні бути правильно оформлені .