Принципи ведення бухгалтерського обліку

1. Метод бухгалтерського обліку.
2. Документація.
3. Подвійна запис.
4. Інвентаризація.
5. Оцінка.
6. Калькуляція.
7. Бухгалтерський баланс.
8. Звітність.

Бухгалтерський облік являє собою комплекс заходів щодо збору, реєстрації та узагальнення даних в грошовому еквіваленті про майно, зобов'язання підприємства, переміщенні майна і зобов'язань шляхом постійного документування всіх господарських операцій.

Які взагалі бувають види господарського обліку?

На сьогоднішній день виділяють 3 види господарського обліку:

- оперативний;

- статистичний;

- бухгалтерський;

1. Оперативний облік призначений для збору інформації з ведення господарської діяльності саме в напрямку конкретними операціями.

2. Статистичний облік збирає дані по економіці, демографії, тенденції в суспільстві з метою подальшого якісного управління активами підприємства на регіональному або державному рівнях.

3. Бухгалтерський облік ставить перед собою мету управління трудовими колективами, визначення резервів у виробничій діяльності підприємства та належного контролю за ними. Відмітна риса бухгалтерського обліку - документальне відображення всієї накопиченої інформації.

Метод бухгалтерського обліку.

Взагалі, поняття «метод» в будь-якій науці має на увазі під собою якийсь набір прийомів, за допомогою яких наука веде вивчення конкретної сфери. Метод бухобліку заснований на загальних принципах діалектики пізнання реальності, має індивідуальні способами і прийомами вивчення свого предмета.

Основна відображена бухобліком характеристика - поточні активи підприємства та джерела їх формування (в які входять власний капітал і зобов'язання перед іншими контрагентами). Антиподом активів є пасиви. Шляхом регуляції співвідношення активів і пасивів буде застосовуватися балансовий метод узагальнення інформації, в результаті чого ми отримаємо 2 варіанти відображення певного господарського комплекту, тобто майна підприємства. Двостороння характеристика дозволяє проводити порівняльні обчислення з метою отримання нових даних.

При веденні різних господарських операцій обсяг майна і кількість його джерел неминуче будуть змінюватися. При виявленні подібних змін вони обов'язково будуть відображатися в бухгалтерському обліку. Будь-які зміни в бухобліку пов'язані з переміщеннями майна, змінами джерел майна, а значить в будь-якому випадку з'явиться потреба упорядкувати і класифікувати узагальнюючі показники фінансово-господарської діяльності підприємства в уніфікованому грошовому еквіваленті.

Бухоблік передбачає ведення не тільки економічних , А й господарсько-правових відносин, що мають місце при переміщенні об'єктів бухобліку і вчинками економічних суб'єктів при веденні останніми різних видів діяльності. Юридична складова є невід'ємною частиною ведення бухобліку, внаслідок чого можна вести мову про певну специфіку цього виду обліку.

Виходячи зі сказаного вище, складемо загальне визначення методу бухгалтерського обліку: це взаємопов'язане відображення порівняльне балансове узагальнення та порівняння інформації про об'єкти бухобліку в грошовому еквіваленті, яка може бути доведена юридично. Таке визначення включає в себе посилання на основні способи опис суті досліджуваного предмета бухобліку: оцінка, документування, ведення рахунків, ревізія, подвійний запис, узагальнення балансу, звітність.

А основі методології бухгалтерського обліку лежить комплект способів і прийомів, застосовуваних у конкретній послідовності і мають вплив один на одного з метою отримання даних про об'єкт обліку.

У цю систему способів бухгалтерського обліку входять такі компоненти:

- Документація - припускає первинну реєстрацію господарських операцій в момент їх здійснення і в конкретному місці за допомогою стандартних документів.

- Подвійна запис - специфічний прийом, що передбачає угруповання даних про майно, джерела його появи, господарські операції, застосовуваний за допомогою системи рахунків і методу подвійного запису.

- Інвентаризація - спосіб контролю відповідності наявності майна і даних про нього в бухгалтерському обліку.

- Оцінка - вираз в грошовому еквіваленті даних про майно підприємства та джерела даного майна.

- Калькуляція - певний спосіб угруповання витрат і розрахунку собівартості.

- Бухгалтерський баланс - спосіб класифікації та узагальнення даних про майно підприємства за складом, місцем розташування та джерел його формування в грошовому еквіваленті на конкретну дату.

- Звітність - стандартизований комплекс показників, що відображають майнове і фінансове становище підприємства, а також результати його господарської діяльності.

- Рахунки - бувають синтетичні і аналітичні

Документація.

Слово «документ» перекладається з латині як «свідчення», «доказ». документи дозволяють проводити первинну реєстрацію господарських операцій, дають можливість організувати безперервне відображення господарської діяльності підприємства. Документ при цьому є, представляє собою письмове підтвердження факту господарської операції. Для бухгалтера особливе значення має збереження документів - з цією метою вся документація підшивається в папку. Якщо проводиться автоматизована обробка даних, то первинні документи вносять на цифрові носії інформації - виходить база даних. Документи підлягають обов'язковому зберіганню протягом певного проміжку часу.

Юридичну силу матиме тільки той документ, на якому позначені такі реквізити:

1) назву документа і підприємства;

2) суть господарської операції;

3) дата написання документа;

4) вимірювальні величини;

5) посадові особи, які відповідають за проведення господарської операції і правильність її документування;

6) підписи цих посадових осіб.

Інформація з первинних документів підлягає узагальненню в облікових регістрах.

Подвійна запис.

Так називається відображення всіх операцій на 2-х пов'язаних рахунках - за дебетом одного і кредитом іншого - в однаковій сумі. Подвійна запис дозволяє контролювати правильність ведення обліку по кожному об'єкту. Написання господарської операції шляхом подвійного запису називається бухгалтерським проведенням. Якщо взяти, наприклад, операцію з передачі грошових коштів інкасатору, то дебет такого рахунку буде мати номер 333, а кредит рахунку - 301.

Інвентаризація.

Мета інвентаризації - перевірка правильності відповідності реальної наявності коштів, джерел і розрахунків з контрагентами.

Оцінка.

Без правильної оцінки можна отримати якісні показники про надходження коштів, їх джерела, а також неможливо правильно відобразити цю інформацію в бухобліку. Основу оцінки майна становлять виражені в грошовому еквіваленті реальні витрати. При проведенні оцінки натуральні і трудові показники трансформуються в грошові шляхом застосування цінових, тарифних формул, а також з урахуванням посадових окладів. Щоб оцінки майна на різних підприємствах можна було зіставити між собою, прийнята єдина система оцінки майна. При цьому повинні строго дотримуватися правила і положення оцінки.

Зокрема, законодавство зобов'язує такі способи відображення даних в бухобліку:

а) основні засоби та нематеріальні активи - відображаються за залишковою вартістю;

б) оцінка виробничих запасів проводиться за фактичною вартістю їх придбання або заготовки;

в) готова продукція оцінюється за реальною виробничою вартості і т.п.

Подібні принципи регулюються на законодавчому рівні і підлягають обов'язковому дотриманню суб'єктами господарської діяльності.

Калькуляція.

Щоб якісно вести контроль, треба мати дані про розмір витрат на випуск продукції і собівартості кожного її виду. З цією метою застосовується калькуляція: відображені у вигляді грошового еквівалента дані з документації переносяться в бухгалтерський облік за допомогою подвійного запису та подальшої інвентаризації. Калькуляція являє собою спосіб угруповання витрат і розрахунку собівартості результатів праці, готових товарів і послуг. Тобто, при калькуляції розраховується загальний розмір витрат і собівартість одиниці товару / послуги. Отриманий показник буде застосовуватися при формуванні ціни.

Бухгалтерський баланс.

Отримана після подвійного запису інформація і обчислений фінансовий результат будуть використовуватися в подальшому для узагальнення результатів роботи підприємства. Виробничий процес передбачає безперервне «участь» в ньому грошових коштів. Призначення бухгалтерського балансу як раз і полягає в обчисленні величини цих коштів і складанні їх загальної економічної оцінки. Даний документ в загальному вигляді відображає стан активів підприємства, їх джерел і результати діяльності на конкретну дату в стандартному грошовому еквіваленті. Баланс складається з 2-х колонок: ліва - активи; права - пасиви. В активах відображаються кошти підприємства, класифіковані по видах засобів; в пасивах - джерела надходження коштів. Обидві колонки рівні, оскільки в них відображено одне і те ж майно. Різниця лише в тому, що в одній стороні майно зазначено за складом і розміщення, а в іншій - посилання на джерело його появи. До речі, в перекладі з французької, «баланс» означає «рівновага».

Рівнозначність розміру активу і пасиву пояснюється тим фактом, що всі кошти підприємства завжди матимуть джерело. Така сума ще називається «валюта балансу».

Звітність.

Бухгалтерський баланс можна вважати основною звітною формою, що відбиває фінансове становище підприємства і належне йому майно. Згідно Федерального закону «Про бухгалтерський облік», звітність являє собою єдину систему даних про фінансове становище і майно підприємства, про результати його господарської діяльності, складену на основі бухгалтерського обліку за стандартизованими формами. Складання та аналіз бухгалтерської звітності являє собою останній етап діяльності підприємства.

Висновки.

Вищевказані методи повинні застосовуватися разом - тільки так може бути забезпечено комплексне документальне відображення в бухобліку всіх об'єктів, в грошовому, трудовому і натуральному еквіваленті.