Цей важкодоступний арктичний шельф. Журнал «Морська біржа» № 1 (19), 2007 (Освоєння океану і шельфу)
Російська Федерація в своєму розпорядженні найбільші в світі запаси природного газу, займає восьме місце за запасами нафти. При цьому вона є найбільшим в світі експортером газу і другим за величиною експортером нафти. Росія забезпечує близько 30% світового видобутку газу. Розвідані запаси «блакитного палива» складають близько 48 трлн. м3, і левова частка їх зосереджена в Західному Сибіру. На шельфі північних морів відкриті родовища із сумарними запасами в 4 трлн. м3 газу, приблизно стільки ж припадає на Східну Сибір і Далекий Схід. Подальше проведення геологорозвідувальних робіт (ГРР) з найбільшою ймовірністю дозволить відкрити на шельфі нові багаті родовища вуглеводнів.
В країні підготовлена програма регіонального геологічного вивчення нафтогазоносності і надрокористування на континентальному шельфі до 2020 р Стратегічними регіонами ГРР на нафту і газ на період до 2010 р є акваторії Баренцева, Карського та Охотського морів, де повинні бути створені прибережно-морські центри нафтогазовидобутку. Надалі основні обсяги регіональних робіт будуть проводитися в важкодоступних східних регіонах Арктики. Все це дозволить збільшити на 500 тис. Км2 перспективні площі шельфу для пошуків і розвідки нафти і газу та створить базу для приросту сировинних ресурсів. Виконання ГРР відповідно до програми направлено на збереження за Росією лідируючих позицій в глобальному мінерально-сировинному забезпеченні запасами паливно-енергетичної сировини.
Потенціал розвитку ресурсної бази та збільшення обсягів видобутку вуглеводнів, на думку вчених, значною мірою пов'язані з шельфом Баренцева і Печорського морів. Тут уже відкрито найбагатші Штокманівське газоконденсатне родовище, Приразломное і Долгінскій - нафтові. Однак загалом ці моря характеризуються ще низькою геологічної вивченістю. В цілому Баренцевоморского регіон, на думку вчених, є переважно газоносним.
Вивчення і освоєння морських нафтогазових ресурсів на арктичному шельфі пов'язане з величезними труднощами, зумовленими в першу чергу суворими природно-кліматичними умовами, а також морськими глибинами. За оцінкою ВНИГРИ, величина технічно доступних ресурсів вуглеводнів арктичного шельфу при відомих в даний час проектних рішеннях по розробці нафтогазових родовищ майже вдвічі менше існуючої офіційної кількісної оцінки видобутих ресурсів. При цьому якщо в західно-арктичних морях технічно доступні приблизно 80% видобутих ресурсів нафти, то в східно-арктичних - не більше половини.
На північних акваторіях Росії сумарний обсяг рентабельних ресурсів нафти становить близько 4 млрд. Тонн, або 60% від загального обсягу технічно доступних і 40% - від загального обсягу видобутих. При цьому більше 90% їх припадає на західно-арктичні акваторії. Особливу цінність представляють високорентабельні ресурси нафти, обсяг яких оцінюється в 0,8 млрд. Тонн. Ця група ресурсів прогнозується в Печорському морі, що дозволяє розглядати його як пріоритетний для освоєння. Обсяг нормально-рентабельних ресурсів нафти в 10 разів перевищує обсяг високорентабельних; дана група ресурсів прогнозується в Печорському і Карському морях і розглядається в якості другого ешелону при освоєнні вуглеводневої сировини арктичного шельфу.
Технічно доступні ресурси вільного газу на російських акваторіях оцінюються в 40 трлн. м3 і складають 56% від загальної величини видобутих ресурсів. При цьому більше половини їх є рентабельними. Основна їх частка прогнозується в Баренцевому і Карському морях. Східні райони арктичного шельфу рентабельними газовими ресурсами поки що немає через екстремальні природно-кліматичних умов і відсутності необхідної інфраструктури.
За розрахунками фахівців ВНИГРИ, освоєння нафтогазових родовищ в Печорському, Карському та Баренцовому морях виявиться в два-три рази дорожче в порівнянні з південними незамерзаючими морями - Каспійським і Чорним. Конкурентоспроможність морських ресурсів арктичного шельфу повинна забезпечуватися за рахунок виявлення та освоєння великих високодебітних родовищ нафти і газу, які за своїми гірничо-геологічними характеристиками будуть перевершувати родовища, розташовані в сприятливих природно-кліматичних зонах. В цілому ж, виходячи з технічних і економічних можливостей морської ресурсної бази, сумарний обсяг витягнутих вуглеводнів за період 2006-2020 рр. може скласти 0,3 млрд. тонн нафти і 890 млрд. м3 газу. За цей відрізок часу буде потрібно підготувати нові запаси в обсязі 0,7 млрд. Тонн нафти і 3,1 трлн. м3 газу.
Великим резервом підготовки сировинної бази вуглеводнів в XXI - XXII ст. є шельф південній частині Карського моря, що прилягає до західного узбережжя півострова Ямал. Ця велика нафтогазоносна область півночі Західного Сибіру, за оцінками вчених, має перспективними ресурсами в 56 трлн. м3 умовного палива. Іншого регіону з подібною концентрацією нерозвіданих вуглеводнів Росія не має. Розрахунки фахівців показують високу ймовірність розвідки в Карської нафтогазоносної області не менше 15 трлн. м3 газу до 2015 р Створення тут унікального Карського морського центру газовидобутку могло б забезпечити в 2015-2030 рр. видобуток не менше 300-400 млрд. м3 газу на рік. Можливість створення інших подібних центрів в Росії поки не прогнозується. На думку фахівців ВАТ «Газпром», пошуки, розвідку та облаштування родовищ вуглеводнів на Карському шельфі слід починати невідкладно. Такий стратегічний варіант дозволить вже з 2015 р не тільки заповнювати падіння видобутку газу в Надим-Тазовському регіоні Західного Сибіру, а й збільшити до 2025-2030 рр. видобуток газу в країні до 800 млрд. м3 на рік, забезпечивши як внутрішні потреби в цьому паливі, так і поставки його на зовнішній ринок.
З якими б труднощами не доводилося стикатися під час освоєння шельфу північних морів, витяг його багатств може принести великий економічний ефект. За розрахунками ВНИГРИ, можливі надходження в бюджет у вигляді податків і платежів за видобуток нафти можуть скласти близько 50 млрд. Доларів, газу - понад 70 млрд. Доларів. Сумарний рентний дохід держави від освоєння нафтогазових ресурсів арктичних акваторій може перевищити 120 млрд. Доларів. При цьому пошуково-оціночні роботи, облаштування родовищ, розвиток промислової і транспортної інфраструктури повинні здійснюватися за рахунок коштів інвесторів при координації і контролю з боку держави. Інвестиційна ємність цього комплексу робіт може скласти по нафті 12-14 млрд. Доларів, по газу - 20-22 млрд. Доларів.
Деякі великі російські компанії в останні роки активно займаються ГРР, відкриваючи нові морські родовища нафти і газу. Найбільш активно веде розвідку надр арктичного шельфу ВАТ «Газпром». Великі обсяги ГРР були виконані фахівцями концерну в акваторіях Обської і Тазовской губ з метою розвідки вже відомих і відкриття нових родовищ газу та газоконденсату, підготовки їх запасів до промислового освоєння. Привабливість цього району полягає в тому, що всі відкриті газові родовища знаходяться на відстані від 40 до 100 км від розроблюваного Ямбурзького газоконденсатного родовища, запаси газу виявлених родовищ приурочені до сеноманського відкладенням. Важливо й те, що в районі робіт відсутній вічна мерзлота.
За даними ВНІІГАЗ, початкові сумарні ресурси акваторії Обської і Тазовской губ становлять 7,4 трлн. м3 газу. У найбільш вивченої центральній частині акваторії локалізовані ресурси і запаси становлять 2,4 трлн. м3 газу. В результаті проведених пошуково-розвідувальних робіт «Газпром» відкрив тут чотири нових газових родовища, приростивши свої запаси газу на 800 млрд. М3. Компанія планує на період до 2030 р зосередити основні обсяги пошуково-розвідувальних робіт на шельфі Баренцева, Печорського і Карського морів і отримати основний приріст запасів газу в акваторіях Обської і Тазовской губ і на Пріямальском шельфі.
Однак для того, щоб добути вуглеводні з глибин північних морів і забезпечити транспортування сировини, належить вирішити безліч складних наукових і технічних завдань, яких не злічити.
Підготувала Ольга ЛОСКУТОВА
За матеріалами міжнародної конференції RAO / CIS Offshore і 6-го Міжнародного форуму «Паливно-енергетичний комплекс Росії».
Перейти до змісту № 1 (19) 2007