Формування фінансової політики підприємства

Романова Марія В'ячеславівна

Романова Марія В'ячеславівна

Цілі фінансової політики підприємства

Метою фінансової політики підприємства є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності.

Всі аспекти діяльності підприємства, відбиті у фінансовому, податковому та управлінському типах обліку, піддаються управлінню за допомогою методів, напрацьованих світовою практикою, сукупність яких і складає систему управління фінансами.

На даний момент підприємству характерна реактивна форма управління фінансами, тобто прийняття управлінських рішень як реакції на поточні проблеми. Така форма управління породжує ряд протиріч між:

• інтересами підприємства та фіскальними інтересами держави;
  
• ціною грошей і рентабельністю виробництва;
  
• рентабельністю власного виробництва і рентабельністю фінансових ринків;
  
• інтересами виробництва та фінансової служби і т.д.

Головним завданням на підприємстві є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово - економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення.

Основними стратегічними завданнями розробки фінансової політики підприємства є:

• максимізація прибутку підприємства;
  
• оптимізація структури капіталу підприємства та забезпечення його фінансової стійкості;
  
• досягнення прозорості фінансово - економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;
  
• забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
  
• створення ефективного механізму управління підприємством;
  
• використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових коштів.

В рамках цих завдань необхідно виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в галузі управління фінансами:

• проведення ринкової оцінки активів;
  
• розробка заходів щодо зниження негрошових форм розрахунків;
  
• проведення аналізу стану підприємства на ринку і вироблення стратегії розвитку підприємства;
  
• проведення інвентаризації майна і здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

Слід відзначити той факт, що при розробці ефективної системи управління фінансами постійно виникає основна проблема сполучення інтересів розвитку підприємства, наявності достатнього рівня коштів для проведення зазначеного розвитку та збереження високої платоспроможності підприємства.

Основні напрямки розробки фінансової політики підприємства

До основних напрямів розробки фінансової політики підприємства належать:

• аналіз фінансово - економічного стану підприємства;
  
• вироблення кредитної політики підприємства;
  
• управління оборотними коштами, кредиторської та дебіторської заборгованістю;
  
• управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики;
  
• вибір дивідендної політики.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Основними компонентами фінансово - економічного аналізу діяльності підприємства є:

• аналіз бухгалтерської звітності;
  
• горизонтальний аналіз;
  
• вертикальний аналіз;
  
• трендовий аналіз;
  
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних і відносних показників, представлених у бухгалтерській звітності, а також тенденцій їх зміни.

Як приклад здійснення вибору напрямків фінансової політики на основі отриманих результатів фінансово - економічного аналізу може служити прийняття рішення про реструктуризацію майнового комплексу в результаті проведеного аналізу рентабельності основних засобів. Якщо рентабельність основних фондів низька, вартість основних фондів в структурі майна висока, слід прийняти рішення про ліквідацію або продажу (передачі), консервації основних засобів, доцільності проведення переоцінки основних засобів з урахуванням їх ринкової вартості, зміни механізму нарахування амортизації і т.д.

З метою вироблення кредитної політики підприємства необхідно провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових коштів.

На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їх недостачі. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових коштів, прораховується ефективність різних варіантів.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних коштів, так як рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект від вкладення коштів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

Підприємству може бути вигідно взяти вексельний кредит, при цьому слід порівняти процентні ставки за векселем і кредиту.

Фінансовій службі підприємства необхідно:

• розрахувати потребу в позикових коштах (при її відсутності можливу вигоду від їх залучення);
  
• правильно вибрати кредитну організацію (враховуючи наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком або простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів, умови пролонгації кредитів і т.д.);
  
• скласти план погашення позикових коштів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.

Управління оборотними засобами (грошовими коштами, ринковими цінними паперами), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями та іншими засобами короткострокового фінансування (крім виробничих запасів), а також вирішення питань по цих проблемах вимагає значної кількості часу, і на цьому напрямку найбільше яскраво проявляється основна проблема управління фінансами: вибір між рентабельністю й імовірністю неплатоспроможності (вартість активів підприємства стає менше його кре іторской заборгованості).

Фінансовій службі підприємства доцільно постійно контролювати черговість термінів фінансування активів, вибираючи один з декількох існуючих на практиці способів:

• хеджування (компенсація активів зобов'язаннями при рівному терміні погашення);
  
• фінансування по короткострокових позичках;
  
• фінансування по довгострокових позиках;
  
• фінансування переважно за короткостроковими позиками (агресивна політика).

У справжніх умовах підприємство може підтримувати забезпеченість узятих позик наступними методами:

• збільшення частки ліквідних активів;
  
• подовження термінів, на які видаються позики підприємству.

Однак слід врахувати, що ці методи ведуть до зниження прибутковості:

• в першому - шляхом вкладення коштів в малоприбуткові активи;
  
• у другому - за допомогою можливості виплати відсотків за позикою в період наявності власних коштів.

Крім того, може бути застосований метод фінансування за рахунок відкладання виплат за зобов'язаннями, проте існують межі, встановлені законодавством, до яких підприємство може відносити терміни платежів.

В результаті аналізу оборотності дебіторської і кредиторської заборгованості з урахуванням їх нормативних значень необхідно прийняти рішення про заміну негрошових форм розрахунків або, принаймні, про встановлення їх оптимального критичного рівня на основі аналізу ефективності вексельних розрахунків або операцій з переуступки прав вимоги боргу.

В результаті такого аналізу необхідно провести повну інвентаризацію заборгованості з метою реалізації можливості взаємного погашення або її реструктуризації або провести аналіз і списання безнадійних боргів і незатребуваних сум. У ряді випадків підприємству слід почати претензійну роботу або звертатися з позовами до арбітражного суду.

Планово-економічним службам (ВЕО) доцільно періодично проводити аналіз структури витрат виробництва, виробляючи порівняння з різного роду базовими даними і вивчаючи природу відхилень від них.

При розробці облікової політики ВЕО, спільно з бухгалтерією варто правильно вибрати базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції.

З метою створення передумов для ефективної аналітичної роботи та підвищення якості прийнятих фінансово - економічних рішень необхідно чітко визначити і організувати роздільний управлінський облік витрат за такими групами:

• змінні витрати, які зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Це витрати на закупівлю сировини і матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, торгово-комісійні та інші витрати;
  
• постійні витрати, зміна яких не пов'язано безпосередньо зі зміною обсягів виробництва. До таких витрат належать амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, витрати на утримання апарату управління, адміністративні витрати та ін .;
  
• змішані витрати, що складаються з постійної і змінної частини. До таких витрат належать, наприклад, витрати на поточний ремонт обладнання, поштові та телеграфні витрати та ін.

Слід врахувати, що провести певну межу між змінними і постійними витратами досить складно. Наприклад, в затратах на електроенергію може бути як змінна складова, безпосередньо залежить від обсягів виробництва, так і постійна пов'язана, наприклад, з освітленням приміщень, роботою охоронних систем, комп'ютерних мереж і т.п. У всіх випадках доцільно прагнути до такої організації обліку, при якій вся сукупність витрат чітко розділена по названих груп. У разі вирішення цієї проблеми на підприємстві виникнуть умови для проведення поглибленого операційного аналізу (аналіз беззбитковості, поточний функціонально - вартісний аналіз і функціонально - вартісний аналіз на майбутні періоди).

Інформаційною базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробки амортизаційної політики є бухгалтерські групувальні відомості по обліку витрат, журнали - ордера, звіти цехів і структурних підрозділів.

Розклад найближчих семінарів, тренінгів та курсів з фінансового менеджменту, в тому числі, щодо формування фінансової політики підприємства, Ви можете знайти в календарі семінарів Бізнес-школи SRC .

Організація системи фінансового планування діяльності підприємства

Підприємству потрібно сучасна система управління фінансами, що базується на розробці довгострокової стратегії - бізнес - плану.

У бізнес-плані відображаються ті види діяльності, якими підприємство планує займатися в найближчій і довгостроковій перспективі. При цьому необхідно врахувати вплив зовнішніх факторів, на які підприємство не може впливати:

• інфляція, рівень безробіття, купівельна спроможність споживачів, величина відсоткової ставки за кредит і ін .;
  
• політичні, природні, науково - технічні фактори і т.д.).

Бізнес-план повинен містити розділ основних показників фінансово-економічного стану підприємства; розділ, що містить інформацію про цілі діяльності підприємства, визначених кількісно, ​​і їх досягнення за часом. Наводяться дані про продукцію, потреби в ній, показники якості, економічні показники продукції, характеристики дизайну і результати його порівняння з іншими аналогічними товарами, патентні права, показники експорту і його можливості, основні напрями вдосконалення як споживчих якостей продукції, що випускається підприємством продукції, так і його асортиментного складу.

Необхідний розділ, що характеризує виробничо - технологічну та інноваційну політику підприємства і містить інформацію:

• про обсяг випуску продукції з початку випуску і на період від року до п'яти років;
  
• про виробничі потужності (баланс потужностей, коефіцієнти змінності устаткування і використання потужностей і т.д.);
  
• про довгострокові активи (земля, основні виробничі фонди, їх стан і потреба);
  
• про технологічний рівень виробництва, його відповідності сучасним вимогам, розвитку НДДКР;
  
• про контроль за виробничим процесом, гарантії якості продукції, аналізі причин, втрат і простоїв у виробництві, методах обліку витрат матеріалів, праці та інших елементів собівартості продукції, таких, наприклад, як шлюб;
  
• про матеріальне забезпечення виробництва;
  
• про охорону навколишнього середовища.

На основі прийнятого бізнес - плану, сформованого з урахуванням аналізу фінансово-економічного стану підприємства, виробляються і приймаються рішення в системі управління його фінансовими ресурсами.
Орієнтовна схема прийняття рішень в системі управління фінансами показана на рис. 1.

Мал. 1. Прийняття рішень в системі управління фінансами

Розробку фінансового плану доцільно починати з прогнозу прибутку і збитків, так як, маючи дані за прогнозом обсягу продажів, можна розрахувати необхідну кількість матеріальних і трудових ресурсів, визначити матеріальні та трудові витрати.

Аналогічно визначаються і інші складові витрати на виробництво.

Далі розробляється прогноз руху (потоку) готівкових коштів. Необхідність його складання визначається тим, що багато хто з витрат, які відображаються при розшифровці прогнозу прибутків і збитків, не відображаються на порядок здійснення платежів. Прогноз руху готівки враховує приплив готівки (надходження і платежі), відтік готівки (витрати і витрати), чистий грошовий потік (надлишок або дефіцит), початкове і кінцеве сальдо банківського рахунку.

Необхідна розробка прогнозу балансу активів і пасивів (за формою балансового звіту), який і є хорошою перевіркою прогнозу прибутків, збитків і руху готівки. При складанні прогнозу балансу враховуються придбання основних фондів, зміна вартості матеріальних запасів, відзначаються плановані позики, випуск акцій і інших цінних паперів і т.д.

На цій основі з метою забезпечення платоспроможного стану підприємства прораховується його фінансове становище, фінансова стабільність, стійкість. Результати аналізу відносних показників і коефіцієнтів можуть викликати необхідність розробки нового варіанту фінансового плану, який повинен починатися з вибору заданих значень.

Для організації системи аналізу та планування грошових потоків на підприємстві, адекватної вимогам ринкових умов, необхідно створення сучасної системи управління фінансами, заснованої на розробці і контролі виконання ієрархічної системи бюджетів підприємства. Система бюджетів дозволить встановити жорсткий поточний і оперативний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансової стратегії.

Найважливішим елементом забезпечення стійкої виробничої діяльності є система фінансового планування, яка складається з:

• систем бюджетного планування діяльності структурних підрозділів підприємства;
  
• системи зведеного (комплексного) бюджетного планування діяльності підприємства.

Ці системи включають: процеси формування бюджетів, структури бюджетів, відповідальність за формування і виконання бюджетів, процеси узгодження, затвердження та контролю виконання бюджетів.

Принципи бюджетного планування діяльності структурних підрозділів і всього підприємства необхідно впроваджувати з метою суворої економії фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат по перегляду щоквартальних планів і кошторисів, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників (з метою податкового та фінансового планування).

Перевагами впровадження принципів бюджетного планування є:

а) помісячне планування бюджетів структурних підрозділів дасть більш точні показники розмірів і структури витрат, ніж нині діюча система бухгалтерського обліку фінансової звітності, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку, що важливо для податкового планування (включаючи платежі в позабюджетні фонди);

б) в рамках затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищить матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;

в) бюджетне планування дозволить здійснити режим суворої економії фінансових ресурсів підприємства, що особливо важливо для виходу з фінансової кризи.

З метою організації бюджетного планування діяльності структурних підрозділів підприємства необхідно створити таку наскрізну систему бюджетів на підприємстві, що складається з наступних функціональних бюджетів:

• бюджет фонду оплати праці;
  
• бюджет матеріальних витрат;
  
• бюджет споживання енергії;
  
• бюджет амортизації;
  
• бюджет інших витрат;
  
• бюджет погашення кредитів;
  
• податковий бюджет.

Ця система бюджетів повністю охоплює всю базу фінансових розрахунків підприємства.

З бюджетом фонду оплати праці пов'язані платежі у позабюджетні фонди (пенсійний, соціального страхування, медичного страхування, зайнятості) і частина податкових відрахувань.

Бюджети матеріальних витрат і споживання енергії відображають основну частину сторонніх платежів підприємства.

Бюджет амортизації в значній мірі визначає інвестиційну політику підприємства, крім того, фактично амортизаційні відрахування можуть використовуватися в якості обігових коштів підприємства.

Бюджет інших витрат дозволить економити на найменш важливих фінансових витратах.

Бюджет погашення кредитів і позик дозволить здійснювати операції з погашення кредитів і позик в суворій відповідності з планом - графіком платежів.

Податковий бюджет включає в себе всі податки та обов'язкові платежі до федерального і бюджети інших рівнів, а також до позабюджетних фондів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, медичного страхування, зайнятості тощо). Цей бюджет планується тільки в цілому по підприємству.

Орієнтовна система бюджетів підприємства приведена в таблиці 1.

Керівництву підприємства доцільно домагатися більш активної участі всіх структурних підрозділів у підготовці бізнес - плану і зведеного бюджету. Їх розробка є способом пробудити, посилити і організувати колективну волю керівництва за допомогою усвідомлення спільних цінностей і цілей підприємства.

Необхідно виявити найбільш значне коло нормативів (стандартних витрат) в короткостроковий період і розробити план дій по їх дотриманню. Цим повинна зайнятися ПЕ служба і технічна служба. Цей план дій може виявити пріоритети поточного управління фінансами, сприяючи рівномірному забезпеченню підприємства оборотними коштами.

Розклад найближчих семінарів, тренінгів та курсів з фінансового менеджменту, в тому числі, щодо формування фінансової політики підприємства, Ви можете знайти в календарі семінарів Бізнес-школи SRC .

Таблиця 1. Орієнтовна система бюджетів підприємства

При розробці бюджетів структурних підрозділів і служб підприємств необхідно керуватися принципом декомпозиції, який полягає в тому, що кожен бюджет більш низького рівня є деталізацією бюджету вищого рівня, тобто бюджети цехів є "вкладеними" в бюджет виробництва, бюджети виробництва конкретизують зведений (комплексний) бюджет.

Щомісяця для кожного структурного підрозділу доцільно розробляти зведений бюджет структурного підрозділу за такою формою:

На додаток до зведеного бюджету складаються функціональні бюджети за відповідними статтями витрат.

Бюджет фонду оплати праці пропонується складати за такою формою:

Бюджет матеріальних витрат пропонується складати за такою формою:

Бюджет споживання енергії пропонується складати за такою формою:

Бюджет амортизації пропонується складати за такою формою:

Бюджет інших витрат пропонується складати за такою формою:

З метою розробки прогнозного річного зведеного бюджету необхідно використовувати в якості вихідних даних:

• прогноз грошової виручки від реалізації продукції;
  
• узагальнені дані по постійним витратам виробництва з розподілами їх за основними видами продукції. Попередній розподіл постійних витрат виробництва за видами продукції дозволить більш об'єктивно оцінити її рентабельність. Попередній розподіл постійних витрат дозволить збільшити ефективність поточного управління фінансами;
  
• дані по змінним витратам по кожній товарній групі;
  
• прогноз питомої ваги бартеру і взаємозаліків в обсязі реалізації продукції підприємства;
  
• прогноз податкових виплат, банківських кредитів і можливостей їх повернення;
  
• дані по основним виробничим і резервних фондів підприємства.

Для поточного управління фінансами надзвичайно важливі дані про різницю між часом відвантаження і часом оплати продукції: питомі ваги поставок продукції за передоплат

Розклад найближчих семінарів, тренінгів та курсів з фінансового менеджменту, в тому числі, щодо формування фінансової політики підприємства, Ви можете знайти в календарі семінарів Бізнес-школи SRC .