1. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ: ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА.

1. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА ТОРГІВЛІ: ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА.

ВИДИ оборотних коштів І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Кожне комерційне підприємство має в розпорядженні вартість, яка авансується для утворення виробничих оборотних фондів та фондів обігу. У комерційних торгово-посередницьких організацій переважна частина цієї вартості є джерелом утворення фондів обігу (товарних запасів, вкладень в розрахунки, залишків грошових коштів). Набагато менше її та частина оборотних коштів, яка використовується ними як джерело виробничих обігових фондів (допоміжні матеріали, інвентар, запасні частини, спецодяг та ін.).

Оборотні кошти становлять значну частину ресурсів комерційних організацій, тому важлива роль відводиться поліпшенню їх використання. Однією з умов безперервності діяльності підприємства є постійне поновлення його матеріальної основи.

Проводячи аналіз оборотних активів, необхідно їх розрізняти за роллю в створенні продукту - оборотні кошти в сфері обігу і оборотні кошти в сфері виробництва (рис.1). До оборотних засобів у сфері обігу відносяться активи, що обслуговують процес реалізації: запаси готової продукції, запаси товарів, грошові кошти, витрати майбутніх періодів і дебіторська заборгованість. Оборотні кошти, що належать до сфери виробництва, включають запаси інвентарю і МБП, паливо, матеріали для господарських потреб і пакувальні матеріали.

Торговельні підприємства, якщо вони не здійснюють виробничу діяльність, мають оборотні активи тільки в сфері обігу.

У процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних коштів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо за окремими видами оборотних активів встановлено нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними.

Дебіторська заборгованість

фонди звернення

фонди звернення

Мал. 1. Склад оборотних коштів підприємства торгівлі

У процесі руху оборотні кошти роблять кругообіг, який починається з їх авансування у грошовій формі - на освіту матеріальних запасів і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що надходять від продажу товару. Авансовані комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуваних предметів, на витрати, пов'язані з купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією товарів. Виділення коштів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні кошти як самостійний об'єкт планування та обліку. Величина оборотних коштів підприємства повинна бути, перш за все, достатньою для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних коштів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявності достатніх обсягів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що випливає з вимог режиму економії.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх безупинний обіг. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу звернення. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що авансується вартість не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, авансируемая вартість на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може відбуватися тільки при наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не залишає його, послідовно змінюючи свої функціональні форми. Зазначена вартість у грошовій формі являє собою оборотні кошти підприємства.

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному сенсі не є матеріальними цінностями, так як з них можна виробляти готову продукцію. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, що не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування являє собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, так як він грає важливу роль у встановленні їх економічних кордонів. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний або річний обсяг фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають в наступний.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними засобами. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить фінансова стійкість підприємства.

У підприємствах торгівлі оборотні кошти становлять близько 80% всіх матеріальних ресурсів, що є специфічною особливістю функціонування підприємств торгівлі.

Склад оборотних коштів підприємств торгівлі представлений в табл. 1.

Таблиця 1

Види і склад оборотних коштів / 22, С. 178 /

Вид оборотних коштів

склад

А

Б

1.Запаси

1. Сировина, матеріали та інші аналогічні цінності 2. Готова продукція, товари для перепродажу та товари відвантажені

2. Грошові кошти

1. На розрахункових рахунках

2. На валютних рахунках

3. Інші грошові кошти підприємства (в касі та шляхи)

3. Інші активи

1. Тара платна, продажна, під товаром

2. Витрати майбутніх періодів

3. Малоцінні і швидкозношувані предмети

4. Матеріали для господарських потреб і т.д.

4. Дебіторська заборгованість

1. За покупцям і замовникам

2. Векселі до отримання

3. Заборгованість дочірніх і залежних товариств

4. Заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу

5. Аванси видані

6. Інші дебітори

На величину оборотних коштів підприємств торгівлі та швидкість їх обороту впливають такі чинники:

-масштаб діяльності підприємства (малі, середні, великі);

-характер діяльності (роздрібна торгівля, оптова торгівля і т.п.);

-тривалість виробничого циклу;

-Географія споживачів і постачальників;

-платежеспособность клієнтів;

-кількість і різноманітність споживаних видів ресурсів;

-система розрахунку за товари;

-учетная політика підприємства торгівлі;

-темп зростання реалізації товарів;

-рівень цін і інфляції;

-частка доданої вартості в ціні продукту і т.д.

Види оборотних коштів підприємств торгівлі можна класифікувати за низкою основних ознак (рис. 2):

Мал. 2. Класифікація оборотних коштів підприємств торгівлі

До нормованих оборотних коштів підприємств торгівлі відносять:

- товарні запаси поточного зберігання в торговельній мережі та на складах;

- грошові кошти в касі та шляхи;

- запаси сировини і товарів на підприємствах громадського харчування;

- інші активи (нормуються тільки за сумою).

По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиді матеріалів - в натуральних одиницях.

Комерційні організації до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентарю та ін., А також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всім видам нормованих запасів і витрат є сукупний норматив власних оборотних коштів фірми.

Нормативи запасів (витрат) і нормативи власних оборотних коштів встановлюються за окремими видами запасів і витрат відповідно до їх угрупованням, прийнятої в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Слід розрізняти норматив запасів, який визначає незнижувальні, планові залишки товарно-матеріальних цінностей, і норматив власних оборотних коштів, що характеризує величину коштів, призначених для освіти нормативного запасу. Зазначене відмінність необхідно мати на увазі, не дивлячись на те, що в багатьох випадках нормативи власних оборотних коштів встановлюються в розмірі відповідних нормативів запасів. Це проявляється в неоднаковою величиною нормативів товарного запасу і власних коштів для освіти товарного запасу. Ці запаси утворюються у комерційних організацій за рахунок власних і позикових коштів.

До ненормованих оборотних коштів підприємств торгівлі відносяться:

- грошові кошти на рахунках підприємства;

- кошти за дебіторською заборгованістю;

- інші засоби, в тому числі цільового призначення.

За даними видам вкладень коштів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незакінчених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, так як їх величина схильна до систематичним змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незакінчених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих коштів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих коштів є кредит.

При описі таких ненормованих вкладень як залишки грошових коштів слід зазначити, що при існуючих сучасних умовах здійснення банківських операцій залишки коштів на розрахункових рахунках не можуть бути повною мірою віднесені до фондів обігу, утвореним за рахунок оборотних коштів. Це обумовлено тим, що на розрахункових рахунках можуть знаходитися суми прибутку, що надійшли до її перерахування за призначенням, інші перехідні суми. Кошти, які підлягають витрачанню, а не авансуванню, не належать до оборотних засобів. Зміни величини перерахованих видів ненормованих оборотних коштів, в тому числі їх збільшення, не треба розглядати як негативне явище. Так, зростання вкладень в незакінчені розрахунки (товари відвантажені), якщо він обумовлений збільшенням тривалості документообігу, в зв'язку зі зміною дальності розташування покупця, представляється обгрунтованим. В рівній мірі збільшення залишку на розрахунковому рахунку в банку, викликане зростанням прибутку, також не може розцінюватися як негативне явище.

Разом з тим збільшення залишку дебіторської заборгованості, пов'язане з несвоєчасною оплатою розрахункових документів покупцями, представляється негативним фактом і вимагає вжиття заходів щодо зниження.

Переважна частина вкладень нормованих оборотних коштів комерційних організацій припадає на товарні запаси. Основну частину нормативу товарних запасів становлять залишки товарів на складах. Крім того, в складі нормативу по товарних запасах враховуються залишки товарів знаходяться в дорозі, а в ряді випадків і неоформлені відвантаження.

Залишки товарів в дорозі утворюються в зв'язку з тим, що в ряді випадків оплата розрахункових документів за придбані товари передує вступу оплачених товарів на склади комерційних організацій. На час цього випередження оборотні кошти вкладаються в залишки товарів, що знаходяться в дорозі. Неоформлені відвантаження вимагають вкладення оборотних коштів у розмірі вартості відвантажених (відпущених) товарів, які вже вибули зі складу, але по яких розрахункові документи ще не здані в банк.

Далі розглянемо джерела фінансування оборотних коштів підприємства.

2